На жаль, останнім часом перший професійний український театр обговорюють не завдяки новим виставам та модерним постановкам. Ажіотаж викликає ситуація з конкурсом на посаду директора цього закладу.
Фактично, нинішній керівник Театру корифеїв В’ячеслав Вандрашек оголосив обласній раді інформаційну війну. На секунду – власному роботодавцю. До «бойових» дій долучилися колектив театру, діячі культури, громадські активісти, театральна тусовка та всі, хто вважає себе експертом з будь-яких питань. Правда, за цим інформаційним галасом якось забулося про інтереси першого театру України.
Тепер в атмосфері емоційної нестабільності його колектив готується до нового сезону. Чи йде на користь Театру корифеїв цей скандал? Однозначно – ні.
Як все починалося?
Після завершення каденції Володимира Єфімова, участь у конкурсі 2021 року взяли Ігор Спінул, керівник хореографічного ансамблю «Конвалія» та Євген Курман, головний режисер театру. Громадськість у багнети сприйняла першого, закидаючи йому «регіональне» минуле. В результаті Спінул відмовився від участі в конкурсі. Його прикладу наслідував і Курман. Конкурс визнали таким, що не відбувся.
Друга спроба була не менш драматичною. Правда, претендентів побільшало – тоді їх було троє: Сергій Компанієць, який був головним режисером фестивалів «Кропивницький» (2017 рік) та «Вересневі самоцвіти» (2020-ий) та два актори Театру корифеїв – Євген Скрипник та Олексій Дорошев. Останні порівну розділили між собою прихильність конкурсної комісії – за кожного віддали по 4 голоси. Тобто, конкурс не відбувся вже вдруге.
Наступний планували провести у лютому 2022-го, але через повномасштабну війну України з росією так і не призначили. Питання, здавалося, зависло до кінця воєнного часу. Але тут свою роль зіграв тодішній голова Кіровоградської обласної ради Сергій Шульга. Наприкінці року, познайомившись із адміністратором Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені М. Куліша В’ячеславом Вандрашеком, він, не довго думаючи, призначив його директором Театру корифеїв, підписавши з чоловіком контракт начебто до завершення воєнного стану. З депутатами обласної ради він це питання не узгоджував, прийнявши рішення одноосібно.
Втім, це далеко не перше таке рішення в біографії ексголови. Подібним чином, правда, в якості виконуючих обов’язки, були призначені керівники ОКВП «Дніпро-Кіровоград», Регіонального центру розвитку послуг Кіровоградської обласної ради, Знам’янської бальнеологічної лікарні, тощо.
«Монархічність» при кадрових призначеннях врешті-решт і стала причиною звільнення Сергія Шульги. Протягом каденції йому закидали ігнорування норм законодавства і регламенту, зневагу до депутатської думки. Більшість обранців вважала, що голова не впорався зі своїми об’єднавчими обов’язками, поставивши себе над депутатським корпусом у той час, коли він був лише першим серед рівних.
Вандрашек: плюси і мінуси
Новий директор одразу розвинув бурхливу діяльність. Пану В’ячеславу і справді є чим похвалитися – за півроку діяльності було поставлено 5 нових вистав та одна концертна програма. За даними театру, незважаючи на війну, кількість глядачів зросла майже вдвічі – жителі та гості міста, йшли на вистави попри загрозу повітряних тривог та ракетних обстрілів. Покращилася й матеріальна база театру.
Втім, є кілька але. Зокрема, усі 5 прем’єр були поставлені митцями з інших міст України. У Театрі ж корифеїв посада головного режисера до цього часу залишається вакантною, хоча, наприклад, той же актор Євген Скрипник вже має необхідний досвід. Таким чином, кошти жителів Кіровоградщини, а наш театр фінансується виключно з обласного бюджету, стимулюють людей, які не мають відношення до регіону. Тобто, про розвиток безпосередньо колиски українського театру принаймні поки що не йдеться.
Та й загалом кадровий голод – проблема, яку у Кропивницькому не вирішують вже тривалий час. І хоча днями колектив театру поповнили три молоді актори ІІ категорії, вакантними залишаються посада артиста драми вищої категорії, 3 – другої, артиста оркестру першої категорії (бас-гітара), керівника літературно-драматургічної частини, художника з освітлення, головного художника і, як вже зазначалося, головного режисера.
Також В’ячеслав Вандрашек так і не представив свою програму розвитку. Тому яке майбутнє чекає на Театр корифеїв, наразі невідомо. Так само, чи залишиться нинішній директор працювати тут, чи звільниться, отримавши більш привабливу пропозицію. Принаймні, про надходження таких пан Вандрашек розповів під час пресконференції.
Питання викликає й господарська діяльність нашого театру. Зокрема, його приміщення потребує ремонту комунікацій тощо, тобто, вирішення проблем, фахівцем у розв’язанні яких В’ячеслав Вандрашек в силу освіти та досвіду не є аж ніяк. Цим має займатися профільний заступник. Такого у штаті театру наразі немає, і незрозуміло, чи з’явиться найближчим часом. Зима ж чекати на це призначення не буде.
Позиція облради
По-перше, одним із головних програмних пунктів нового голови облради Юрія Дрозда було призначення керівників комунальних підприємств у сесійній залі. Зрозуміло, і директора Театру корифеїв у тому числі. Тому на початку серпня в обласній раді запровадили відповідний конкурс. Аргументація Юрія Дрозда доволі проста: вивчення ситуації довело, що конкурси не проводяться лише в тих регіонах України, де ведуться бойові дії. Кіровоградщина завдяки Збройним Силам України до таких не відноситься. Так само, як Волинь, Львівщина та Черкащина, де керівників комунальних підприємств призначають виключно після перемоги в конкурсі.
По-друге, депутати обласної ради хочуть знати, що чекає на Театр корифеїв через 5 років. Тобто, побачити програму розвитку, на яку пан Вандрашек так і не спромігся. І, зрозуміло, надати переможцю конкурсу 5-річний імунітет для її впровадження.
По-третє, конкуренція – це основа прогресу будь-якої діяльності. Цілком можливо, що подавшись на конкурс, нинішній директор театру виграє його з великим відривом. Принаймні, станом на нинішній час саме він має найбільше шансів. А може бути так, що очолити Театр захоче митець зі світовим ім’ям, представивши таку програму, яка захопить усіх членів конкурсної комісії, змусивши віддати 100% голосів «за».
По-четверте. Аби уникнути спекуляцій та звинувачень у непрозорості, обласна рада свідомо відмовилась від делегування до конкурсної комісії депутатів чи працівників апарату. Їх місце займуть три представники культури зі всеукраїнськими чи навіть світовими іменами. Тобто, фактично нового директора театру обиратимуть виключно представники сфери культури – по три від колективу театру, громадських організацій відповідного спрямування та облради.
Чому такий галас?
Можна констатувати – громадськість міста та області стали жертвами інформаційно-психологічної операції. І ексголова облради, і його команда роблять і надалі робитимуть усе, аби довести легітимність своїх рішень та їх наслідків, якими б сумнівними вони не були. Для цього використовується весь наявний арсенал – емоційні і часто образливі пости в соцмережах, петиції, проплачені публікації в ЗМІ, і навіть дописи в анонімно-викривальних Телеграм-каналах сумнівної репутації. Мета цієї ІПСО одна – змусити громадськість та безпосередньо виборців тиснути на депутатів облради, аби тримати в порядку денному цікавість до особи та діяльності Сергія Шульги. Також цей інформаційний галас створює тиск на суддів, які розглядатимуть позови депутата та його команди щодо незаконності його звільнення з посади та кадрових рішень обласної ради.
Ще одне завдання ІПСО – делегітимізувати конкурсну комісію.
Не секрет, що в серпні 2021-го при жеребкуванні її можливих учасників переможцями були оголошені представники не тих громадських організацій, які були зазначені в конвертах. Це – на секунду – під прицілом об’єктивів камер та фотоапаратів. Саме з цього приводу із Сергієм Шульгою судилася Національна спілка театральних діячів України. Втім, у задоволенні позову НСТДУ Кіровоградський окружний адміністративний суд відмовив. Єдиною причиною цього стало те, що конкурс визнали таким, що фактично не відбувся.
І тепер команда депутата намагається спроектувати свою діяльність на роботу конкурсної комісії, яка на цей момент навіть не сформована!
А театр? А інтереси театру, його розвиток та майбутнє виглядають дуже похмуро. І в цій війні його директора проти обласних депутатів він ризикує стати першою і головною жертвою політичних ходів колишнього голови облради.
Олена Резніченко
За законом пана Вандрашека треба звільнити. Ну для того, щоб шукати на це місце іншу кандидатуру.Бо конкурс – то не підстава. То наслідки звільнення. На якій підставі пропонується його звільнити відповідно до КЗоТу? визнати недійсним контракт може тільки суд. Чи закони при цій владі не працюють?