В Онуфрiївськiй селищнiй радi вручили державну нагороду сiм’ї загиблого Захисника України – Позовного Володимира Анатолiйовича.
Про це повiдомили в громадi, iнформує Златопiль.
«За мужнiсть, стiйкiсть i самопожертву, проявленi у боях за свободу та незалежнiсть нашої держави, за вiдданiсть вiйськовiй присязi, вiрнiсть побратимам i незламний дух воїна, Позовного Володимира нагороджено медаллю «За вiйськову службу Українi» (посмертно)».
Народився Володимир в Онуфрiївцi, 15 травня 1986 року. Тут навчався у мiсцевiй школi був спокiйним та старанним учнем. Працював будiвельником, робота йому дуже подобалася, мiг зробити ремонт з нуля пiд ключ, мав справдi золотi руки та хист до цiєї справи. До повномасштабного вторгнення росiйської федерацiї на терени України, Володимир разом зi своєю дружиною Анастасiєю та синами, жили щасливе, розмiрене життя, мали свої плани i мрiї на майбутнє. Та страшнi подiї сьогодення змiнили життя родини.
Володимир не змiг стояти осторонь та спокiйно сприймати те, що загарбник руйнує українськi мiста i села зрiвнюючи їх з землею та приймає добровiльне рiшення стати на захист рiдної країни пiдписавши контракт 2 липня 2023 року, стає водiєм вiддiлення 107 реактивної артилерiйської Кременчуцької бригади. В липнi 2024 року, група, у якiй був Володимир, потратила пiд скид боєприпасу з БпЛА у Донецькiй областi, в наслiдок чого наш захисник отримує поранення, та потрапляє до лiкарнi у мiстi Днiпро. Там Володимир тривалий час проходить лiкування та бориться вже за власне життя.
Але, 3 серпня 2024 року, його серце зупинилося, водiй вiддiлення охорони взводу охорони роти охорони вiйськової частини А 1546, солдат Позовний Володимир Анатолiйович, помер.
