На сьогоднішній день нікого не здивуєш мистецькими студіями, які розвивають всі напрямки творчості. І у Кропивницькому безліч таких центрів, де навчають співати, малювати, танцювати та грати на будь-якому музичному інструменті. І якщо для дорослих вибір гуртка “за уподобаннями” є усвідомленими, то з малюками складніше, адже їхні “подобається-не подобається” змінюється швидше, ніж погода восени. Тому й підхід до дітей має бути особливим.
Кореспондент сайту Златопіль вирішили поцікавитися у засновниці арт-студії “Совушка” Тетяни Стороженко, про методи роботи з дітлахами, чим їх зацікавлюють та про те, як воно, розпочинати власну справу яка до душі.
Кореспондент: Раніше ви працювали у державній установі, а саме в обласному центрі дитячої та юнацької творчості , як виникла думка розпочати власну справу? Що стало поштовхом для цього?
Тетяна Стороженко: Я майже 15 років присвятила роботі у Обласному ЦДЮТ і вдячна, що мені випала нагода пройти його “школу”. Мабуть саме завдяки роботі у ДЮЦі я набула організаторських навичок, які дали мені відчути, що я зможу створити щось своє, унікальне.
Ідею виношувала декілька років, але завжди щось спиняло. Ви ж розумієте, наскільки страшно зробити крок у невідоме, де немає стабільної заробітної плати, де ти сам відповідаєш за себе і своїх вихованців, де помилки – це лише твої. Але й успіхи теж лише твої.
Я володію багатьма техніками – від живопису до писанкарства і вітражного розпису. І дуже хотілось передавати ці знання іншим. У державних позашкільних закладах кожен гурток обмежується рамками програми і освітніми стандартами.
Аби дитині одночасно вчитися малювати, ліпити і, приміром квілінг крутити – потрібно записуватись на 3 різних гуртки, а батькам ретельно планувати свій час. Мені давно хотілося зробити такий формат занять, на яких я могла б навчати діток одразу декільком технікам образотворчого мистецтва. У студії я змогла реалізувати це. І найголовніше – батькам не потрібно турбуватись про матеріали: чи тої фірми фарби і пластилін, чи де купити дизайнерський картон. Усі необхідні матеріали ми надаємо і щаслива дитина йде із шедевриком додому.
Так само і з майстер-класами для дорослих, які ми проводимо – ви можете прийти і спробувати намалювати картину олійними фарбами чи навчитись вітражному розпису, і не купувати силу силенну матеріалів, якими певно потім користуватись не будете.
Які труднощі виникли, коли ви почали працювати у власній студії? Чи справдилися ваші очікування?
Т.С: Коли вже мала запускати студію – дуже переживала. Я боялась, що минуть тижні, а то і місяці, поки про мене дізнаються і почнуть приходити на заняття.
Я була просто на сьомому небі, коли уже на першому занятті, ще до офіційної презентації студії, у мене вже були совенята!
Труднощів у роботі було і є багато. Найперше, коли починала ще не до кінця усвідомлювала, що я буду не тільки педагогом, а й адміністратором, бухгалтером і прибиральницею одночасно! Я дуже вдячна своїй мамі Світлані Василівні, яка підтримувала і допомагала тоді і зараз. Коли в тебе вірять – це окриляє, і всі проблеми вирішуються миттєво.
К: Чим ви займаєтеся на своїх заняттях?
Т.С: У студії декілька напрямків роботи – це заняття для малючків (підготовча група для діток 3-4 років, молодша група для діток 5-6 років), заняття для школярів 7-13 років. На цих заняттях ми малюємо, ліпимо, вирізаємо, клеїмо.
Дорослі і підлітки на наших майстерках опановують різні сучасні техніки живопису – акварельні скетчінги, олійний та акриловий живопис, різні декоративні техніки – створюють інтер’єрний декор, займаються вітражним розписом, тощо.
Також цього року ми запустили новий проект – “Совушкина школа шиття”. На цих заняттях дівчатка опановують базові навички шиття і створюють цікаві та милі дрібнички, а іноді і не зовсім дрібнички. На попередніх заняттях наші принцеси вже шили сумочки і спіднички!
К: Чи співпрацюєте з батьками своїх вихованців? Як саме?
Т.С: Батьки постійно беруть участь у житті нашої студії . У нас часто проводяться майстерки, на яких батьки працюють разом із дітками. Це дуже зближує родини і дає дітям відчути турботу батьків та цікавість до своїх захоплень.
К: Чи маєте якісь секрети, які застосовуєте при роботі зі студійцями?
Т.С: Секрет один – потрібно любити дітей і давати їм можливість творити! Усі без винятку малюнки наших “совенят” – яскраві та радісні. А “совенята” чекають наступного заняття з таким натхненням! Коли прибігають – розказують всі-всі новини, діляться секретиками, приносять саморобні подаруночки чи малюночки.
К: Мабуть вже є якісь цікаві історії, які виникали на заняттях, можете розповісти?
Т.С: Так, їх не злічити! Наприклад, одного разу мої бешкетники-вигадники вирішили, поки я вийшла змінити їм водичку, мене розіграти і налякати. Вони надумали зіграти в хованки.
Коли я повернулась студія була абсолютно пустою. Уявляєте мій шок і розпач! За 2 хвилини в мене зникли троє “совенят”. Я пару секунд була у ступорі, а потім почула тихенько хіхікання. Тоді я вже видихнула і почала їм підігравати.
Насправді, заховатись у студії просто нереально – усі меблі “повітряні” і легко проглядаються. Уявляєте як вони віртуозно заховались, що я їх одразу і не побачила?
“Совенятам” сподобалось, і вони ще кілька разів мене так розігрували, але я вже була готова та одразу включалась у гру.
К: Чому вчать вас ваші вихованці?
Т.С: Ви правильно сказали! Не тільки я їх вчу, а і вони мене!
Ну, напевно витримці! А ще вчать радіти кожному дню і знаходити магічне у звичайних речах.
Тож такі вони складні-прості поради від майстрині, яка не лише навчає дітлахів, а і виховує їх мистецтвом.
Якщо батькам цікаво дізнатися детальніше про діяльність Тетяни Стороженко, ознайомитися можна за посиланням.
Нікіта ШЕНДЕРОВСЬКИЙ
