У суботу, 4 липня, у Музеї мистецтв Кіровоградської обласної ради відкрили меморіальну експозицію “Жив, щоб змінювати”, присвячену громадському діячу, журналісту, політологу, військовослужбовцю та захиснику України Дмитру Сінченку – “Перуну”.
Про це розповіла Науковий співробітник Музею мистецтв Ірина Лягул, інформує Златопіль.
Цього дня Дмитрові мало б виповнитися 40 років. Війна обірвала його життя у 2023 році, однак пам’ять про нього продовжує жити у справах, які він започаткував, і в людях, яких надихав своїм прикладом.
Експозиція розповідає про життєвий шлях Дмитра Сінченка — від громадського активіста й журналіста до воїна, який після початку повномасштабного вторгнення став на захист України зі зброєю в руках.
У музейному просторі представлені особисті речі захисника: військовий шолом, бронежилет, протигаз, ноутбук, за яким він писав журналістські матеріали, дипломи, грамоти, відзнаки та інші пам’ятні експонати. Окреме місце посідає збірка його фронтових репортажів «Будні бійця на фронті», видана з ініціативи родини.
Дмитро Сінченко народився 4 липня 1986 року у Кропивницькому. Він був випускником Національного університету «Києво-Могилянська академія», журналістом, публіцистом, політологом і одним із найвідоміших громадських діячів міста. Багато років послідовно відстоював українську мову, національну пам’ять та українську ідентичність, займався волонтерською діяльністю, а після початку великої війни вступив до лав Збройних сил України.
Наприкінці літа 2023 року військовослужбовець зник безвісти під час виконання бойового завдання. Згодом стало відомо про його загибель. 14 березня 2024 року Дмитра «Перуна» Сінченка поховали на Алеї Слави у Кропивницькому.
У музеї зазначають, що виставка «Жив, щоб змінювати» є не лише розповіддю про життєвий шлях Дмитра Сінченка, а й нагадуванням про силу громадянської позиції, відповідальність за свою країну та ціну, яку українці платять за свободу.
“Кожен експонат цієї виставки має власну історію. Разом вони створюють цілісний образ людини, яка була надзвичайно різнобічною. Журналіст і політолог, громадський діяч і волонтер, захисник української мови, дослідник, публіцист, воїн. Він однаково щиро вірив у силу культури, силу слова і силу людського духу. Та понад усе Дмитро любив Україну. Любив її не деклараціями, а щоденними вчинками. Він відстоював право українців розмовляти рідною мовою ще тоді, коли це вимагало мужності й наполегливості. Він боровся за український простір у рідному місті, переконуючи, доводячи, звертаючись до суду, коли порушувалися права громадян. Він допомагав військовим, коли країна цього потребувала. А коли настав вирішальний момент, сам став на її захист.
Назва виставки «Жив, щоб змінювати» є не лише влучною характеристикою Дмитра Сінченка. Це визначення всього його життєвого шляху. Він справді змінював людей, середовище, місто, країну. Змінював власним прикладом. Сьогодні, коли йому мало б виповнитися сорок років, ми схиляємо голови перед його пам’яттю”, – пише пані Ірина.
Створити експозицію вдалося завдяки родині Дмитра Сінченка, яка передала музею особисті речі, документи, світлини та матеріали, що допомагають зберегти пам’ять про його життя, боротьбу і служіння Україні.
