Ще з дитинства нас виховували так, що є певні риси характеру, які мають бути в наявності у хороших дівчаток та хлопчиків. І ці риси кардинально відрізняються. Тобто якщо ти належиш до чоловічої статі, то маєш бути сміливим, рішучим, вольовим і, не дай боже не рюмсати “як дівчинка”. Останнім, до речі плакати, як і виявляти інші емоції, було дозволено, але заборонялося битися, бігати і кричати, ламати і розкидати речі і ще багато чого, що неприпустимо робити “вихованим” дівчаткам.
Редакція сайту Златопіль зацікавилася чи актуальне виховання за гендерним принципом в наші дні та чи існують насправді чоловічі та жіночі риси характеру. За коментарем ми звернулися до психологів ПМ “Інсайт” Інги Кузнєцової та Андрія Фоменка.
Насамперед з’ясуємо що ж таке характер та його риси. Вікіпедія пропонує нам наступне визначення: Характер – це динамічна, упорядкована сукупність стійких, індивідуально психологічних особливостей, що формуються в процесі життєдіяльності людини і виявляються в її діяльності та суспільній поведінці: у ставленні до колективу, до інших людей, до праці, навколишньої дійсності та самої себе. Риси ж характеру поділяються на чотири групи: в ставленні людини до себе(гордість, егоїзм, скромність), до оточуючих (товариськість, чуйність. грубість), до праці (ініціативність, лінощі, сумлінність) та до речей (акуратність, неохайність).
Кореспондент: З класифікацією по ставленню людини до оточуючого світу та до себе зрозуміло, а чи існують, на думку психологів чоловічі і жіночі риси характеру?
Андрій Фоменко: Не можна говорити чітко про розподіл на чоловічі та жіночі риси характеру. Але тим не менше ми, практичні психологи, стикаємося із запитами людей близьких до підлітків, щодо формування саме певних стереотипних чоловічих чи жіночих рис. Наприклад, з чітким усвідомленням, що це стереотип, ми тим не менше звертаємо увагу на таку категорію, як “залежні” чоловіки і наше суспільство їх не підтримує. І ми говоримо, що немає виражених чоловічих і жіночих рис характеру, але з іншого боку “залежний чоловічий характер” викликає у жіночої частини супротив. Тобто не вітається, коли чоловік буде зайвий раз радитися зі своєю матір’ю, або займе протилежну від коханої сторону конфлікту. Частина жіноцтва очікує від чоловіків рішучих дій. Розвинута воля, вміння долати бар’єри, перепони, стриманість, уміння керувати емоціями. А чоловікам хотілося б бачити в жінках більше гнучкості, менше виразних агресивних проявів, гарної комунікації.
Iнга Кузнєцова: Є традицiйнi набори якостей, якi ми вважаємо жiночими i чоловiчими. Скорiш за все це пов’язане з гормонами. Так “жiночий” гормон естраген сприяє розвитку якостей, пов’язаних з чутливiстю, емоцiйнiстю, емпатiєю, м’якiстю, гнучкістю. Звiсно рiзниця мiж чоловiками i жiнками є. Так чоловiки вiд природи бiльш витривалi, сильнi, стресостійкі. I це все продукт тестостерона.
Я: Тобто хоч це і стереотипно, але ці якості вітаються під час виховання дитини.
Iнга: В першу чергу треба виховувати людськi якостi. Але гендерна iдентифiкацiя важлива. Для більшості дітей настає період – (зазвичай, це ранній підлітковий вік), коли важливим стає саме спілкування у компанії однолітків однієї з дитиною статі, а також засвоєння жіночих та чоловічих зразків поведінки.
Андрій: Кожен з батьків працює над формуванням чоловічих чи жіночих рис у своїх дітей. “Не допускати перегибів” – виглядає чудово лише в теорії. І школа і суспільство і запити батьків зводяться до того, що чоловік може бути різним, немає якихось абсолютних якостей, але батьки працюють над створенням у нього міцного характеру, здатності переносити складні моменти, волю, здатність керувати емоціями, бачити перспективи. Від дівчини хочуть бачити особу, яка може наповнити контур, який створює чоловік.
Кор: Тобто якщо хлопчик не володіє “маскулінними”, а дівчинка “фемінінними” якостями, то нормально, коли їх виховують всупереч природнім якостям?
Iнга: Якщо це критика i нав’язування манiпуляцiями – то частiше за все це погано, але якщо акцентувати на позитивних моментах, тодi ми допомагаємо дитинi оцiнити себе. “Ти допомiг, як справжнiй чоловiк”, “як ти охайно зачесалася – прямо дівчинка-дiвчинка”.
Андрій: Воля в людини формується, вона не є вродженою В сангвініка, холерика і флегматика можна досягти розвитку волі. Тільки у меланхоліка це зробити неможливо, але їх в чистому вигляді не існує. Тому що тут ламати? Іде процес формування того, що вимагає суспільство, яке має свій запит.
Кор: Але в наш час немає необхідності чоловікам тягати мамонтів, а жінкам підтримувати вогнище. Вимоги змінилися…
Андрій: Ми не міряємо абсолютними категоріями, а говоримо про цивілізаційні небезпеки. Вони звісно більш згладжені, ніж ті, які переживало людство в давні часи, коли люди ледь виживали. Але вимоги, по суті, залишилися ті ж самі. Тут питання в тому, що виклики, які стоять перед людьми, породжують вимоги до формування характеру.
Інга: Бiльш соцiально адаптивними є чоловiки , в яких є жiночi риси i жiнки, в яких, відповідно є риси чоловiчi. В нас суспiльство iндивiдуалiстiв. Чоловiк в побутовому сенсi в наш час може обiйтися без жiнки, а жiнка може заробляти сама нормальнi грошi. Ще 200 рокiв тому чоловiки i жiнки не могли обiйтися один без одного в побутi. Тому зараз вiдбувається певне пристосування i вирiвнювання характерiв.
Кор: Зараз часто жінка бере на себе функціонал чоловіка і має тягнути родину дітей і чоловіка, який лишився без роботи.
Андрій: Є певні виразні особистості, які беруть на себе тягар чоловічої роботи, але це не означає що від цього краще. Іноді жінка змушена взяти на себе функції чоловіка. Але стосунки в родині де обоє вольові і сильні виглядають складно. Ми маємо підібрати такий формат у вихованні дівчинки, щоб їй було нескладно в дорослому житті, аби вона мала набір рис, який допоможе ладнати не тільки з чоловіками, а й з своїми дітьми. А в чоловікові хочуть бачити захисника. І я зараз не про фізичні властивості, а про прогностичну функцію, яка допоможе протистояти труднощам.
Iнга: Важливо для конкретної людини приймати себе такою, яка вона є і щоб вона могла знайти собi пару, з якою почуватиметься гармонійно.
Думаю, що жiночнiсть i мужність це двi крайні точки прямої, а ми знаходимося в певнiй точкi мiж цими абсолютними категоріями.
Якщо підсумувати нашу бесіду, то можна прийти до висновку – що чоловічі чи жіночі риси – явище стереотипне, але потрібне на вимоги соціуму. Набір рис характеру, який належить певному гендеру спровокований гормонами та фізичними можливостями. Тож як виховувати своїх дітей-вирішувати батькам, але головне що не потрібно робити – це “ламати” свою дитину.
Спілкувалася Альона Шендеровська
