На Кіровоградщину надійшли звістки про загибель її синів.
Про це повідомили в громадах, інформує Златопіль.
Родина Людмили Кичак з Новоархангельської громади отримала чорну новину вдруге – 13 січня загинув її старший син Олександр Басалига.
А 13 листопада 2024 року на Алеї Героїв віддали землі її молодшого сина Василя Кичака.
Два рідні брати загинули на цій клятій війні з різницею в два місяці…
Народився Олександр Басалига 6 серпня 1978 року в місті Первомайськ Миколаївської області. З дитячих років проживав в селищі Новоархангельськ. Навчався в Новоархангельській загальноосвітній школі №2. По закінченню школи працював в КСП «Новоархангельське». Досягши призовного віку, юнак проходив строкову військову службу при штабі в місті Одеса.
Повернувшись до цивільного життя, знову присвятив себе наймирнішій професії механізатора. Останній час працював в одному з господарств Устинівського району. Звідти 29 травня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив водієм-електриком на найгарячіших напрямках лінії фронту. За заслуги перед Україною нагороджений бойовою відзнакою «Покликані війною» та подякою військового керівництва, в якій зазначається: «Ваша відданість справі, стійкість та професіоналізм є прикладом для кожного з нас. Завдяки таким людям, як Ви, наша держава вистоїть і переможе».
Загибель молодшого брата стала для Олександра Миколайовича велетенською трагедією. Він дуже переживав, звинувачуючи себе в тому, що живий, а брат — ні. З усіх сил підтримував маму, братову дружину та його дітей, і вважав своїм обов’язком помститися рашистам за рідну людину.
10 січня 2025 року, під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Бочкове Чугуївського району Харківської області, Олександр Миколайович Басалига загинув смертю хоробрих. Йому навіки залишилося 46 років.
В Гайвороні попрощалися із Захисником України, Богданом Рудим. В останню дорогу його провела громада – зі сльозами, з болем, з гордістю. Вулиці міста наповнилися тишею, яку розривали лише ридання рідних. Люди схиляли голови, тримаючи у руках прапори, а серця розривалися від болю.
Старший солдат Тиблевич Сергій Миколайович 2002 року народження, житель села Дібрівка Новомиргородської громади, загинув 6 січня 2025 року, виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну її свободу і незалежність на території Курської області рф.
Про час, місце і дату прощання з старшим солдатом Сергієм Тиблевичем повідомимо додатково.
У Заваллівській громаді гірка і непоправна втрата. 10 січня 2025 року , виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Мирноград Покровського району Донецької області, загинув мужній воїн Харкоміца Максим Андрійович, молодший сержант, командир 1 відділення пускових установок і наземного обладнання тактичних ракет роти вогневої підтримки 2 батальйону морської піхоти.
Максим Харкоміца народився 27 січня 1997 року у селі Рябоконеве, Первомайського району Миколаївської області з 2015 року проживав у селищі Завалля.
Поховано його буде у рідному селі Рябоконеве.
Про день і час поховання буде повідомлено на інформаційній сторінці.
Доземний уклін нашим землякам, які віддали найдорожче за свободу України…
