Війна забрала життя синів Кіровоградщини, яких близькі довгий час чекали додому живими…
Про це повідомили в громадах, інформує Златопіль.
Захищаючи свою родину та неньку Україну, на Донеччині загинув житель Петрівської громади Омельянчук Віктор Донатович.
Він народився 10 лютого 1973 року в с. Іскрівці. У 1980 році вступив до 1 класу Іскрівської восьмирічної школи.
Після закінчення школи навчався в Березівському ПТУ № 31. отримав спеціальність меліоратора.
У 1989 році Омельянчук Віктор Донатович був прийнятий в члени колгоспу імені ХХ з’їзду КПРС. Працював різноробочим.
З 1991 по 1992 рік проходив строкову службу в лавах ЗСУ. Після демобілізації працював у колгоспі електриком, а з 2004 року – трактористом у сільськогосподарському приватному підприємстві «ВІЗА-АГРО».
6 лютого 2024 року Віктор Донатович був мобілізований до лав ЗСУ.
Солдат, стрілець-снайпер 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти 37 батальйону 56 бригади військової частини А3137 Омельянчук Віктор Донатович з 28 березня 2024 року вважався зниклим безвісти в результаті інтенсивного артилерійського, мінометного та стрілецького вогню противника в районі населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області.
У загиблого залишились старенька мама, дружина, донька, син, сестра та два брати.
Стало відомо про загибель жителя села Свірневе, Голованівського району – Богуцького Сергія Борисовича, який віддав своє життя за свободу та незалежність України.
Сергій Борисович народився 31 березня 1974 року в мальовничому селі Свірневе Голованівського району Кіровоградської області. Тут минуло його дитинство та юність. У 1981 році він розпочав навчання у Свірнівській загальноосвітній школі I-III ступенів, а в 1991 році, після закінчення школи, Сергій продовжив вчитися в Голованівському ПТУ №38, де отримав професію водія.
У 1992 році Сергій Борисович був призваний на строкову військову службу. Після двох років служби він повернувся до рідного села, де працював теслею у колгоспі «Україна», а згодом в АПК «Розкішна» різноробочим.
У 2001 році Сергій Борисович створив сім’ю, одружившись з Ольгою Сергіївною, у 2003 році в їхній родині народився син Владислав. Здавалося, що життя Сергія Борисовича Богуцького буде текти спокійним та мирним руслом. Він, як і багато його односельців, мріяв про спокійне життя, родину та роботу на рідній землі й здавалося, що ніщо не може порушити цей мирний плин життя…..
Добрий, чуйний, спокійний та врівноважений Сергій завжди користувався повагою серед односельчан. Справжній сім’янин, добрий брат, турботливий батько, який після смерті дружини Ольги ростив сина Владислава, справжня людина та воїн.
26 вересня 2023 року Сергій Борисович Богуцький став на захист Батьківщини, прийнявши військову присягу на вірність українському народу, мужньо і віддано виконуючи свій військовий обов’язок, він боровся за свободу та незалежність України.
19 серпня 2024 року, в районі населеного пункту Парасковіївка Покровського району Донецької області, серце Героя зупинилося в бою. Але про загибель Сергія Борисовича родина дізналась тільки тепер, у 2025…..
Низький уклін воїнам, які віддали за країну свої життя…
