На Кіровоградщину надходять чорні звістки, про загибель героїв-захисників.
Про це повідомили в громадах області, інформує Златопіль.
Сумна звістка надійшла у Соколівську громаду. Захищаючи Україну від російських окупантів загинув наш земляк, житель села Вишняківка, стрілець-санітар Микола Бойко.
Микола Бойко народився 24 лютого 1998 року у Кропивницькому. Згодом родина переїхала у село Вишняківку, де хлопець закінчив місцеву загальноосвітню школу. Продовжив навчання у Кропивницькому профтехучилищі №8, де здобув спеціальність плиточник-облицювальник. Після закінчення строкової служби в армії працював оператором у Кіровоградській зернотрговій кампанії.
З початком повномасштабного вторгнення не вагаючись у березні 2022 року став на захист батьківщини. Служив у найгарячіших точках Луганської, Донецької областей. У грудні 2024 року на короткий час повернувся додому у зв’язку зі смертю батька, а вже у січні 2025 року знову повернувся до лав ЗСУ.
Останній свій бій Микола Бойко прийняв 15 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Надіївка Покровського району Донецької області. Тривалий час вважався зниклим безвісти. До останнього мама сподівалася, що її син живий, але надія не справдилася.
Миколі Бойку навічно залишилося 26 років… У захисника залишилась мати…
Поховання відбудеться 5 серпня о 10:00, за адресою: с. Вишняківка.
29 липня 2026 року війна обірвала життя захисника з Петрівської громади Яковенка Миколи Юрійовича — маскувальника інженерно-маскувального взводу інженерно-маскувальної роти інженерно-маскувального батальйону військової частини А2558. Далеко від рідної Петрівщини закінчився життєвий шлях людини, яка стала на захист своєї держави.
Микола Юрійович народився 30 жовтня 1969 року. Звичайний сільський хлопчина, працьовитий юнак, чоловік із золотими руками. Хоч і не мав ґрунтовної освіти, понад усе цінував працю. Після навчання рано почав заробляти на життя власними руками. Працював на різних роботах, переважно у будівельній сфері. Здавалося, не було справи, яка була б не до снаги його натрудженим рукам.
Особливою гордістю і найбільшою радістю були для нього донька й онуки. Із дружиною Катериною Володимирівною прожили пліч-о-пліч 33 роки.
Навіть на фронті він насамперед думав про найдорожчих людей. Любив онуків. Найменшій онучці нині лише рік і сім місяців. Востаннє дідусь тримав її на руках, коли малечі було лише чотири місяці…
До лав Збройних Сил України Микола Юрійович став у квітні 2022 року. Пройшов важкими дорогами війни, брав участь у визволенні Херсонщини, виконував бойові завдання на Дніпропетровщині. Серед побратимів користувався заслуженою повагою, мав позивний «Старий».
29 липня 2026 року під час артилерійського обстрілу противника поблизу Нікополя отримав тяжкі осколкові поранення. Побратими робили все можливе, аби врятувати його, але під час евакуації до медичного закладу серце Захисника перестало битися.
4 серпня нашого земляка, героя-захисника Яковенка Миколу Юрійовича проведуть в останню земну дорогу.
Піщанобрідська громада втратила ще одного свого Героя…
У війні за незалежність та свободу України загинув житель села Олексіївка – Крюков Ярослав Олександрович.
Про дату та місце прощання із загиблим буде повідомлено додатково.
Підтвердилася загибель захисника з Олександрії Олександра Буца.
31-річний солдат Олександр Буц віддав життя в бою за Україну 25 березня 2025 року. Військовий поліг у Волноваському районі Донецької області.
У нього залишилися батьки та два брати.
Про час і місце прощання із захисником буде повідомлено додатково.
Олександрійська громада має ще одну втрату – підтвердилась загибель захисника Леоніда Костінського.
37-річний військовий Леонід Костінський загинув 11 квітня 2025 року в Курській області.
У нього залишилися дружина, двоє синів, мати, брат і сестра. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким.
Про час і місце прощання з Леонідом Костінським буде повідомлено додатково.
Захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув житель Новомиргорода, лейтенант Понура Олег Валерійович 1987 року народження.
До призову до лав ЗСУ у червні 2024 року Олег Понура працював в апараті виконавчого комітету міської ради на посаді головного спеціаліста загального відділу. Загибель колеги – непоправна та болюча втрата для колективу та багатьох людей, які працювали разом з ним.
Життя Героя обірвалося 27 липня 2026 року на Харківщині в ході виконання завдань пов’язаних із захистом Батьківщини.
Сьогодні, 3 серпня, відбулася церемонія поховання полеглого Захисника України лейтенанта Понури Олега Валерійовича.…
