Сьогоднi, 23 сiчня, мiстяни провели в останню путь Героїв-землякiв — старших солдатiв Дениса Iванова та Юрiя Давиденка.
Про це повідомляє міська рада, інформує Златопіль.
Денис Iванов народився 3 травня 1981року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвiтнiх школах №24 та №35. Iз дитинства захоплювався спортом, футболом.
Далi Денис продовжив навчання в професiйному технiчному училищi №2, де отримав спецiальнiсть «столяр». Вищу освiту здобув у Кiровоградському iнститутi розвитку людини «Україна» за напрямком «менеджмент».
Працював Денис Iванов на пiдприємствi «Ельвортi» газоелектрозварювальником. Був чудовим спецiалiстом, фахiвцем своєї справи.
У 2022 роцi став до лав Збройних Сил України. Служив на посадi старшого навiдника протитанкового взводу. Воював на одному з найгарячiших напрямкiв бойового зiткнення – Харкiвському.
Денис Iванов отримав кiлька контузiй. Були iншi серйознi захворювання. Але це не завадило воїну до останнього виконувати вiдповiдальну мiсiю захисника України.
За час служби був нагороджений медалями «За оборону рiдної держави» та «Незламним Героям росiйсько-української вiйни».
Старший солдат Денис Iванов загинув 16 сiчня 2025 року в районi населеного пункту Першотравневе Купʼянського району Харкiвської областi пiд час виконання бойових завдань iз оборони України та захисту свого народу вiд росiйських агресорiв. Йому було 43 роки…
Доброзичливий, щирий, спокiйний, надiйний друг, люблячий, турботливий син. Вiн мрiяв про простi речi – пiсля вiйни повернутися до мирної працi.
Всi, хто знав Дениса Iванова, згадують його як дуже добру та вiдповiдальну людину.
У захисника залишились мама i батько.
Юрiй Давиденко народився 24 лютого 1972 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвiтнiй школi №17. Закiнчив професiйно-технiчне училище №15 за спецiальнiстю «кухар».
Пройшов вiйськову строкову службу, працював на шахтi «Iнгульська» Державного пiдприємства «Схiдний гiрничо-збагачувальний комбiнат» пiдземним прохiдником, пiдривником.
У 2014 роцi добровольцем приєднався до лав Збройних Сил України, служив у у складi загону спецiальних операцiй. Брав безпосередню участь в антитерористичнiй операцiї в Донецькiй та Луганськiй областях.
Був нагороджений державною нагородою – вiдзнакою Президента України «За участь в антитерористичнiй операцiї», вiдзнакою Начальника Генерального штабу Збройних Сил України «Учасник АТО», мав статус учасника бойових дiй.
Iз початком повномасштабного вторгнення росiї на територiю України продовжив стояти на захистi батькiвщини. У березнi 2022 року, виконуючи бойове завдання на Чернiгiвщинi, в складi групи спецiального призначення, зупинив колону противника пострiлом протитанкової керованої ракети, тим самим не дав противнику здiйснювати перемiщення в глибину оборони українських збройних сил. В подальшому брав безпосередню участь у бойових дiях на Харкiвщинi, Херсонщинi та Донеччинi. Нагороджений вiдзнакою Президента України – медаллю «Захиснику Вiтчизни», нагороджений командуванням батальйону сил спецiальних операцiй – холодною зброєю.
Старший солдат Юрiй Давиденко загинув 16 сiчня 2025 року в районi населеного пункту Добропiлля Донецької областi, зупиняючи росiйських окупантiв. Посмертно представлений до державної нагороди України – ордену «За мужнiсть».
Йому було 52 роки…
Справжнiй, мужнiй воїн, надiйний товариш i бойовий побратим. Вiн завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував, був життєрадiсною i щирою людиною, коханим чоловiком, гарним, люблячим, турботливим батьком, сином.
Саме таким Юрiй Давиденко залишиться в пам`ятi, серцях рiдних, близьких, друзiв, усiх, хто його знав. Без рiдної людини, в глибокiй скорботi залишились дружина, донька, два сини, якi теж зараз стоять на захистi нашої країни, мама захисника, близькi воїна.
Доземний уклiн Героям, якi вiддали за рiдну землю найдорожче…
