Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 20 серпня, містяни провели в останню путь Героїв, які віддали свої життя за свободу і незалежність рідної землі – молодшого сержанта Дмитра Димитровича, солдатів Сергія Безлюдька та Дмитра Ленченка.
Про це повідомляє Кропивницька міська рада, інформує Златопіль.
Дмитро Димитрович народився 23 серпня 1987 року у Кропивницькому. Закінчив школу №25. Базову вищу освіту здобув у Кібернетико-технічному коледжі за напрямком підготовки «Комп’ютерні науки» та кваліфікацію бакалавра з програмного забезпечення автоматизованих систем. У мирному житті працював менеджером, був сумлінним працівником і відповідально ставився до своїх обов’язків.
У вересні 2025 року Дмитро Димитрович став до лав Збройних Сил України. Військову службу проходив у складі 122-ої окремої бригади територіальної оборони, обіймав посаду командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів.
Організовував роботу бойового складу, забезпечував виконання завдань з повітряної розвідки та коригування вогню. Був відповідальним, справедливим і мужнім командиром. Користувався заслуженою повагою серед побратимів, завжди підтримував своїх бійців. Мав статус Учасника бойових дій.
Молодший сержант Дмитро Димитрович загинув смертю Героя 06 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новокасянівка Запорізького району Запорізької області. Він до кінця залишався вірним військовій присязі та українському народові. Йому назавжди залишиться 38 років.
Дмитро Димитрович був щирою, доброю та уважною людиною, завжди готовою підтримати тих, хто був поруч. Для батьків він був люблячим сином, для доньок — турботливим і ніжним татом, для сестри — близьким по духу братом, для бабусі — дорогим онуком. Для своїх рідних він був надійною людиною, опорою та захистом. Світла пам’ять про захисника завжди житиме у серцях усіх хто його знав і любив.
Сергій Безлюдько народився 26 вересня 1981 року у Кропивницькому в сім’ї шахтарів.
Навчався у загальноосвітній школі №15. Із дитинства цікавився астрономією, любив фізику та захоплювався шахами.
Після закінчення школи одразу розпочав трудову діяльність на будівництві. За роки роботи опанував кілька будівельних спеціальностей, був працьовитим і відповідальним. Мав допитливий розум, багато товаришів і надійних друзів, любив розповідати цікаві історії, був товариською людиною.
У юні роки Сергій захопився різьбленням по дереву. З часом це захоплення переросло у справжню майстерність і стало невід’ємною частиною його життя. Він власноруч створював різноманітні вироби з дерева, вкладаючи у свою роботу душу, терпіння та любов
У 2024 році Сергій Безлюдько приєднався до лав Збройних Сил України. Ніс службу на посаді сапера інженерно-саперного відділення.
Свій останній бій солдат Сергій Безлюдько прийняв 08 серпня 2026 року, зупиняючи російських агресорів в районі населеного пункту Григорівка, Запорізької області. Йому було 44 роки.
Близькі та друзі пам’ятатимуть його як добру, щиру, відкриту й надзвичайно світлу людину. Найближчі та найтепліші стосунки він мав із сестрою. Вони багато спілкувалися, підтримували одне одного й завжди залишалися близькими людьми.
Дмитро Ленченко народився 24 березня 1987 року у Кропивницькому. Закінчив загальноосвітню школу №20. Від самого дитинства він зростав, пізнавав світ і формувався як особистість. Саме в ці роки загартовувалися його характер, життєві цінності та ставлення до людей. Мав багато захоплень, активно займався легкою атлетикою, мав великі досягнення, численні винагороди, подяки та відзнаки. Захоплювався футболом та грою на ударних музичних інструментах.
У мирному житті працював у торгівельній сфері, був відповідальним, працьовитим і комунікабельним. Колеги цінували його за працьовитість, професіоналізм і відповідальне ставлення до роботи.
Із початком повномасштабного вторгнення усвідомлюючи відповідальність за долю країни Дмитро Ленченко без вагань одним із перших вступив до лав Збройних Сил України та став на захист своєї держави. Ніс службу на посаді водія-санітара.
Під час проходження військової служби проявив себе мужнім, витривалим і дисциплінованим воїном, сумлінно виконував свій обов’язок, підтримував побратимів і користувався їхньою щирою повагою. Мав статус Ветерана війни – Учасника бойових дій.
15 серпня 2026 року серце солдата Дмитра Ленченка зупинилося. Йому назавжди залишиться 39 років.
Попри надважку службу, постійне пекло війни та колосальну відповідальність, між ротаціями і запеклими боями він завжди знаходив час для тих, кого любив: для родини, близьких, побратимів та вірних друзів. Проте головним сенсом його життя, його найбільшою гордістю були його діти. Для них він прагнув вибороти вільне і світле майбутнє.
Рідні та близькі запам’ятають його як мужнього захисника, турботливого батька, відданого чоловіка, люблячого сина та брата.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям! Вічна пам’ять Героям нашого часу!
