Містяни попрощалися з Героями, які стояли на захисті свободи та незалежності рідної землі – солдатами Сергієм Філіпенком і Русланом Буйлуком.
Про це повiдомляє мiська рада, iнформує Златопiль.
Сергій Філіпенко народився 26 березня 1979 року у Кропивницькому. Дитинство та юність він провів у рідному краї, навчався у Великобалківській гімназії, потім вступив до Центральноукраїнського вищого професійного училища імені Миколи Федоровського, де здобув фах слюсаря-ремонтника, що стало міцним підґрунтям для його подальшої трудової діяльності. Захоплювався колекціонуванням моделей ексклюзивних автомобілів.
Після навчання Сергій пішов працювати на завод «Дозуючих автоматів». Своєю працею робив внесок у розвиток промисловості рідного міста, демонструючи відповідальність, майстерність та відданість справі.
У 2024 році Сергій Філіпенко став до лав Збройних Сил України, воював на посаді старшого стрільця.
Свій останній бій солдат Сергій Філіпенко прийняв 22 квітня 2026 року в районі населеного пункту Добра Надія Нікопольського району Дніпропетровської області, під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави, у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій Йому було 47 років…
Руслан Буйлук народився 16 березня 1980 року у Кропивницькому. Середню освіту здобув в ліцеї «Нова українська школа», вступив до Центральноукраїнського національного технічного університету, де отримав фах інженера – механіка.
Виконавши свій обов’язок перед державою, Руслан пройшов строкову службу, яка загартувала його характер та дала важливий життєвий досвід. Після служби розпочав трудову діяльність у сфері охорони — працював стрільцем в Управлінні відомчої воєнізованої охорони. Цій справі він присвятив 16 років життя, демонструючи дисципліну, відповідальність та відданість службі.
14 серпня 2024 року Руслан Буйлук приєднався до лав Збройних Сил України. Для підготовки до служби пройшов навчання у Великій Британії, де здобув необхідні знання та навички сучасної військової справи.
Після повернення з навчання воював стрільцем-снайпером. виявляючи витримку, професіоналізм та відданість військовому обов’язку, ставши прикладом для побратимів.
Солдат Руслан Буйлук загинув смертю Героя 14 грудня 2024 року в районі населеного пункту Руське Порічне Курської області, під час виконання відповідального бойового завдання. З того часу він вважався безвісті зниклим. Рідні та близькі не полишали надію знайти його серед живих. На жаль, загибель захисника підтвердила експертиза ДНК. Йому було лише 44 роки…
Руслан Буйлук був прикладом сили духу та чесності. Як батько, він навчав дітей не лише словами, а й власним життям — показував, що праця, відповідальність і любов до рідної землі є найвищими цінностями. Для дружини він був найкращим чоловіком, який дарував підтримку, тепло й відчуття захищеності.
Для побратимів він назавжди залишиться символом мужності, честі та братерства. Його відданість службі, готовність прийти на допомогу й незламна віра в перемогу України стали прикладом для тих, хто мав честь стояти поруч із ним.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям! Вічна пам’ять Героям нашого часу!
