У Кропивницькому попрощалися з Героями, якi стояли на захистi свободи i незалежностi рiдної землi.
Про це повiдомляє мiська рада, iнформує Златопiль.
Прощалися з солдатами Олександром Бреусом i Андрiєм Гречком, головним сержантом В’ячеславом Герасiмовим, молодшим сержантом Володимиром Случiнським.
Страшна вiйна продовжує без жалю забирати найкращих синiв i доньок, викарбовуючи їхнi iмена у наших серцях i на скрижалях iсторiї України.
Олександр Бреус народився 11 сiчня 1981 року у Кропивницькому. Закiнчив Кущiвську гiмназiю. Iз раннього дитинства захоплювався спортом. Особливе мiсце в його життi займав бокс, який навчив його витривалостi, дисциплiнi, наполегливостi та вмiнню долати труднощi. Пiсля закiнчення навчання пройшов строкову вiйськову службу.
Олександр Бреус брав участь в антитерористичнiй операцiї на сходi України, мужньо виконуючи свiй вiйськовий обов’язок. Захист незалежностi та територiальної цiлiсностi держави став для нього справою честi. На початку 2022 року добровiльно доєднався до лав Збройних Сил України. Пiсля проходження навчання був зарахований на посаду оператора безпiлотних лiтальних апаратiв. За захист Батькiвщини був нагороджений медаллю «Лицарський Хрест», орденом «За мужнiсть i вiдвагу» мав статус Ветерана вiйни, учасника бойових дiй.
Свiй останнiй бiй солдат Олександр Бреус прийняв 14 травня 2026 року, зупиняючи росiйських агресорiв в районi населеного пункту Першомарiївка Донецької областi.
Йому було 45 рокiв…
Для рiдних Олександр Бреус був люблячим сином, турботливим батьком i дiдусем, для друзiв i побратимiв — надiйним товаришем, який умiв тримати слово та залишався вiрним своїм принципам. Вiдданiсть Українi, почуття обов’язку та готовнiсть захищати Батькiвщину стали невiд’ємною частиною його життя.
В’ячеслав Герасiмов народився 23 вересня 1983 року в Луганську в родинi вiйськового. Вiд дитинства виховувався в атмосферi поваги до вiйськової служби, честi та вiдповiдальностi. Освiту здобув у лiцеї «Арт Плюс».
Свою професiйну дiяльнiсть В’ячеслав Герасiмов пов’язав iз автомобiльною справою, здобувши повагу колег завдяки своїй майстерностi та сумлiннiй працi.
Iз початком повномасштабного вторгнення росiї в Україну не залишився осторонь. Керуючись почуттям патрiотизму та особистої вiдповiдальностi за майбутнє держави, вiн добровiльно вступив до лав Збройних Сил України. Пiсля проходження необхiдної пiдготовки був призначений на посаду iнструктора школи iндивiдуальної пiдготовки.
Виконуючи свiй вiйськовий обов’язок, брав участь у бойових дiях на Херсонському напрямку. Передавав свiй досвiд та знання вiйськовослужбовцям, допомагаючи готувати захисникiв України до виконання складних бойових завдань. За сумлiнну службу, професiоналiзм та вiдданiсть вiйськовiй справi був неодноразово вiдзначений грамотами керiвництва. Мав статус Ветерана вiйни та учасника бойових дiй.
Серце воїна зупинилося 17 травня 2026 року пiд час проходження лiкування пов’язаного з захистом Вiтчизни. Йому було 42 роки…
В’ячеслав Герасiмов був людиною честi, мужностi та твердих життєвих принципiв.
Володимир Случiнський народився 27 квiтня 1982 року в селi Єлизаветiвка Братського району Миколаївської областi. Закiнчивши мiсцевий заклад освiти вступив до технiкуму. Пройшов строкову службу.
Згодом розпочав трудову дiяльнiсть на Гiрничо- збагачувальному комбiнатi «Iнгульська шахта». Брав участь в антитерористичнiй операцiї на Сходi України. На початку повномасштабного вторгнення повернувся до Збройних Сил України. Пiсля навчання був зарахований на посаду старшого навiдника. Мав статус Ветерана вiйни, учасника бойових дiй.
Серце воїна зупинилося 15 травня 2026 року. Йому було 44 роки…
Володимир Случiнський був гарним другом, щирою та доброю людиною.
Андрiй Гречко народився 12 серпня 1975 року у Кропивницькому. Освiту здобув у Новомиколаївськiй гiмназiї. Вступив до Центральноукраїнського вищого професiйного училища iменi Миколи Федоровського, де здобув спецiальнiсть газоелектрозварювальника. Пройшов строкову службу. Пiсля демобiлiзацiї працював на багатьох будiвельних майданчиках Одеси та Кропивницького.
На початку 2022 року добровiльно доєднався до захисту Батькiвщини. Пiсля навчання був зарахований на посаду стрiльця-зенiтника.
Iз лютого 2024 року Андрiй Гречко вважався безвiсти зниклим. Довгий час рiднi та близькi жили в невiдомостi, з надiєю чекали будь-якої звiстки, вiрили у його повернення та не втрачали надiї. Цей перiод став важким випробуванням для родини, сповненим болю, тривоги й очiкування. Збiг ДНК пiдтвердив загибель воїна.
Йому було 48 рокiв…
Андрiй Гречко був турботливим i люблячим батьком, для якого сiм’я завжди була найбiльшою цiннiстю. Був вiрним i надiйним чоловiком, опорою та пiдтримкою для своєї родини. Для друзiв вiн залишався щирим, вiдкритим i добрим, завжди готовим вислухати й допомогти у складну хвилину.
Доземний уклiн нашим захисникам i захисницям! Вiчна пам’ять Героям нашого часу!
