Сьогодні, 19 травня, у Кропивницькому прощалися із Героями-захисниками.
Про це повідомляє Кропивницька міська рада, інформує Златопіль.
Кропивницький і вся Україна прощалися із захисниками-Героями: солдатами Романом Гаджиєвим, Андрієм Голубом, Олексієм Касяненком та Сергієм Гостиком.
Роман Гаджиєв народився 6 серпня 1987 року в Кропивницькому. Освіту здобув у Ліцеї «Європейська освіта». Після закінчення навчального закладу вступив до Кропивницького професійного ліцею, де отримав спеціальність газоелектрозварювальника. Роман працював на різних підприємствах Кіровоградщини, де його поважали за чесність, порядність і надійність.
На початку 2024 року Роман Гаджиєв став до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання був зарахований на посаду сапера інженерно-саперного взводу. У квітні 2025 року пройшов підготовку за програмою фахівців інженерно-саперної справи. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, мужньо та самовіддано боронячи українську землю. За свою службу мав статус ветерана війни та учасника бойових дій.
Свій останній бій солдат Роман Гаджиєв прийняв 11 травня 2026 року стримуючи російських агресорів в районі населеного пункту Стародубівка, Донецької області.
Йому було лише 38 років…
Андрій Голуб народився 10 грудня 1986 року в Кропивницькому. Закінчив Великосеверинівську загальноосвітню школу та вступив до Регіонального центру професійної освіти ім. О.С. Єгорова де здобув спеціальність столяра. Важливим етапом його життя стала строкова служба у десантно-штурмових військах, де він загартував силу духу, дисципліну та відданість військовому обов’язку. Служба навчила його бути надійним товаришем, мужнім воїном і людиною честі.
Згодом Андрій переїхав до міста Кривий Ріг, де розпочав трудову діяльність в охоронній структурі. Колеги та знайомі пам’ятатимуть його як спокійну, врівноважену та щиру людину.
15 квітня 2026 року Андрій Голуб приєднався до лав Збройних Сил України. Серце воїна зупинилося під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кицівка Чугуєвського району Харківської області.
Йому було 39 років…
Олексій Касяненко народився 23 травня 1982 року в селі Шишкине Новоукраїнського району, Кіровоградської області. Закінчив Шишлянську загальноосвітню школу. По закінченню закладу освіти вступив до Олександрійського педагогічного фахового коледжу імені Василя Сухомлинського, який закінчив з відзнакою. Прагнучи до знань і саморозвитку, Олексій продовжив навчання в Центральноукраїнському педагогічному університеті на факультеті «української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій» та здобув фах викладача німецької мови.
У перші дні повномасштабного вторгнення, Олексій Касяненко став до лав територіальної оборони Кропивницького, згодом займався волонтерською діяльністю, взявши під опіку 17 батальйон 57 мотопіхотної бригади, де служив його рідний брат. Після загибелі брата не зміг бути осторонь і відмовившись від відтермінування за законом, 13 листопада 2023року пішов служити в окремий батальйон Протиповітряної оборони.
08 листопада 2024 року був переведений до військової частини на посаду номера обслуги гранатомету окремого протитанкового взводу. На той час бригада виконувала бойові завдання в Курській області. За час проходження служби був нагороджений бригадною нагрудною відзнакою за успішне виконання бойових завдань, медаллю Міністерства Оборони «Залізний Хрест», мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
06 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання, солдат Олексій Касяненко зник безвісти. Родина жила надією та вірою на повернення рідної людини, але на жаль, дива не сталося. Збіг ДНК підтвердив загибель воїна.
Йому було 42 роки…
Сергій Гостик народився 23 грудня 1973 року у місті Дунаївці Хмельницької області. Згодом родина переїхала до Кропивницького. Освіту здобув в ліцеї «Мрія».
Із дитячих років Сергій захоплювався спортом, особливо східними єдиноборствами. Спорт виховав у ньому силу волі, витримку, дисципліну та вміння ніколи не здаватися перед труднощами. Він завжди прагнув бути сильним не лише фізично, а й духовно, допомагати людям та підтримувати.
Саме бажання рятувати життя і бути корисним людям стало визначальним у виборі професії. Сергій Гостик вступив до Кіровоградського медичного фахового коледжу, поєднуючи навчання з роботою у Кіровоградській обласній лікарні у відділенні екстреної медичної допомоги. Ще в молоді роки він проявив себе як відповідальний, чуйний та самовідданий медик, який не боявся складної роботи. Після закінчення коледжу Сергій розпочав роботу у реанімаційному відділенні, де щодня боровся за життя пацієнтів. Його професіоналізм, уважність і людяність викликали повагу серед колег та вдячність серед людей, яким він допоміг. У 2002 році перейшов працювати до фізіотерапевтичного відділення, де продовжив присвячувати себе медицині та турботі про інших.
У липні 2024 року Сергій Гостик долучився до лав Збройних Сил України. Став бойовим медиком військової частини. На Донецькому напрямку він рятував життя побратимів, залишаючись вірним своєму покликанню медика навіть у найнебезпечніших умовах війни. Його мужність, витримка та самопожертва стали справжнім прикладом відданості людям і Батьківщині.
Із вересня 2024 року солдат Сергій Гостик вважався безвісти зниклим. Родина жила надією та чекала доброї звістки, вірила у його повернення. Та, на жаль, збіг ДНК підтвердив загибель воїна. Йому було 50 років…
Світла пам’ять про Сергія Гостика назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, колег і побратимів. Він прожив життя гідної людини — медика, який рятував інших у мирний час і до останнього подиху виконував свій обов’язок на війні.
Вічна і світла пам’ять Героям!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ У Кропивницькому відбудеться автопробіг пам’яті
