Сьогодні Кропивницький прощається з Героєм, який віддав своє життя за свободу свого народу і незалежність України, молодшим сержантом Олексієм Назарчуком.
Про це повідомляє Кропивницька міська рада, інформує Златопіль.
Кропивничани схиливши голову і на коліні віддали шану загиблому захиснику, траурний кортеж з яким зробив зупинку під час всеукраїнської хвилини мовчання біля площі Героїв Майдану. Колона із трьох десятків автомобілів із синьо-жовтими і червоно-чорними прапорами рухалась від в’їзду в місто по проспекту Університетському до Далекосхідного кладовища.
На Алеї Почесних воїнських поховань панахиду за Воїном, що відійшов у засвіти, відслужив архієпископ Кропивницький і Голованівський Православної церкви України Марк.
Український народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії, платить за право жити вільно на своїй землі кров’ю кращих своїх синів і доньок.
Олексій Назарчук народився 30 березня 1997 року в селі Піщаний Брід Новоукраїнського району Кіровоградської області. Коли Олексію виповнилося 7 років родина переїхала до Кропивницького. Олексій навчався у загальноосвітній школі № 26,, нині – Ліцей «Нова українська школа». Закінчив професійно-технічне училище №12 міста Знам`янки за спеціальністю «помічник машиніста тепловоза».
Пройшов військову строкову службу в лавах Збройних Сил України. Після служби працював в будівельній фірмі «Оліс-груп», далі – головним сироваром в сироварні «Лісова коза».
Цілеспрямований, відкритий, з активною життєвою позицією. Олексій очолював Кропивницький осередок Всеукраїнської громадської організації «Сокіл». Цього року вступив на заочну форму навчання до Центральноукраїнського національного технічного університету, на кафедру машинобудування, мехатроніки і робототехніки. Був активним учасником вболівальницького руху футбольного клубу «Зірка». Мав хобі – цікавився українською та античною історією, скандинавськими традиціями. А татуювання були невідʼємною частиною прояву його індивідуальності.
На момент повномаштабного вторгнення росії на територію України Олексій знаходився за кордоном, але в перший же день прийняв рішення повернутися та захищати рідну землю, свій народ від російського агресора.
В Україні, не зволікаючи, долучився до батальйону «Карпатська Січ». Разом із побратимами брав участь у звільнені Київщини. Згодом приєднався до 5-ої окремої штурмової бригади Збройних Сил України, боронив Донеччину.
Служив на посаді командира відділення взводу роботизованих платформ роти вогневої підтримки. У серпні 2023 року отримав поранення і знову повернувся в стрій.
Був нагороджений відзнакою Київського міського голови «За сприяння обороні Києва», відомчою відзнакою Міністерства оборони України «За жертву крові в боях за волю України».
За самовідданість і стійкість виявлені під час проходження військової служби отримав почесну відзнаку командира військової частини – перстень «Вірність і честь». Мав статус ветерана війни.
Молодший сержант Олексій Назарчук з позивним «Фріц» загинув 09 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання необхідного для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави, відданий Військовій присязі на вірність Українському народові.
Йому було лише 27 років…
Війна забирає цвіт нації, молоде покоління, яке б могло ще так довго жити. Олексій присвятив своє життя військовій справі, з запалом у серці вірив у майбутнє України. Після завершення війни мріяв побачити світ.
Він був справжнім воїном, патріотом, надзвичайно благородною, сміливою та гідною людиною. Життєрадісний, щирий, з надзвичайною посмішкою та сміхом, які нікого не залишали байдужими. Він дуже любив свою родину, був для рідних та друзів опорою та підтримкою, завжди готовий прийти на допомогу.
Олексій Назарчук для всіх залишиться прикладом свідомої громадянської позиції. Він ніколи не залежав від думки оточуючих.
