Про це повідомляє Суспільне, інформує Златопіль.
Люди стояли вздовж проїжджої частини вулиці Велика Перспективна. Вони тримали прапори з портретами зниклих і полонених бійців та номерами бригад. Вигукували гасла — “Не мовчи! Полон вбиває”, “Волю сталевим”, “Полон — це повільна смерть”. Машини, які проїжджали повз, сигналили.
Кропивничанка Ірина Воронова розповіла, що чекає чоловіка Олександра. Він безвісти зник 15 травня 2023 року біля села Оріхово-Василівка в Донецькій області. Служив у 56-й бригаді.
“О п’ятій ранку він мені написав, що поїхав на штурм, і потім на зв’язку не з’явився. Він воював з перших днів повномасштабного вторгнення на донецькому напрямку. Був і під Авдіївкою, і під Селидовим. У квітні йому має виповнитися 35 років. Ми його чекаємо всі, віримо й сподіваємося”.
Тетяна Ковальчук з Кропивницького шукає 32-річного сина Дмитра. За інформацією жінки, він зник безвісти 1 листопада 2022 року в Донецькій області біля села Водяне.
“З ним попали ще побратими Андрій Онофрійчук та Василь Тартачний. Ми не знаємо нічого, де наші діти. Чекаємо їх. Віримо, що вони живі й повернуться додому. Виходимо на мирні акції, щоб підтримати їх у першу чергу і щоб люди знали, що в нас є такі воїни, які захищали наше життя й нашу свободу. Будемо виходити, скільки треба буде. Поки наші діти не повернуться додому. Я виходжу щотижня”.
Анжела Алексєєва з Кропивницького чекає на сина Володимира. Розповіла, що він зник безвісти 3 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання біля Калинівки в Донецькій області.
“Їх було шестеро, і четверо з них пропало безвісти. До цього часу ми нічого не знаємо. Ніякої інформації точно немає. Надіємося й чекаємо, що хлопці живі й повернуться додому. Тоді йому було всього лише 23 роки”.
Яна шукає брата Олександра Корженка. За даними, які має дівчина, він зник безвісти 19 лютого 2023 року біля села Берхівка Бахмутського району в Донецькій області у боях з російським збройним формуванням “Вагнером”. Його вдома чекають діти, дружина та батьки.
“Неможливо, щоб люди зникали безвісти, й ми їх не могли знайти. Ми їх рідні й маємо право знати, де вони знаходяться і в якому стані. Ми дуже просимо Червоний Хрест і всі міжнародні організації — знайдіть нам наших рідних і поверніть додому. Ми маємо боротися за них так само, як вони боролися за нас. На жаль, саме про вагнерівців всі мовчать. Ті люди, які були в боях з “Вагнером”, — їх ніби не існує. На жаль, їх не шукають й не повертають додому”.
Софія чекає з полону нареченого — Володимира Митюна. Він у полоні майже три роки. За словами дівчини, Володимир — один з перших восьми добровольців, які полетіли в окупований Маріуполь, щоб допомогти побратимам.
“Ми знаємо, що він зараз у Ростові. Можливо, його будуть судити. Але це неточна інформація. Зв’язку з ним немає. Дуже чекаємо його. Намагаємося робити все можливе і закликаємо людей до нас приєднуватися. Ми виходимо на акції щотижня. Їздимо в інші міста. Були в Женеві, де зустрічалися з представниками ООН і Червоного Хреста. Просили допомогти, але, як бачимо, він досі в полоні”.
За підрахунками Суспільного, участь в акції на площі Героїв Майдану взяли 70 людей. Акція тривала годину, після чого її учасники пройшли вулицею Театральна до Ковалівського парку.
