Вчора, 29 березня, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхiдного кладовища кропивничани провели в засвiти Героїв-захисникiв.
Про це повiдомляє мiська рада, iнформує Златопiль.
Солдати Олег Стрiлковський, Станiслав Могилан та Євгенiй Бендяк залишилися вiрними присязi народу України до останнiх хвилин життя. Були там, де найгарячiше, не ховалися за чужими спинами, знищували росiйську нечисть i гнали її з рiдної землi.
Олег Стрiлковський народився у Кропивницькому 18 вересня 1986 року. Навчався у гiмназiї № 5 та у лiцеї № 28. Закiнчив Центральноукраїнський нацiональний технiчний унiверситет за напрямком «iнформацiйне забезпечення». Старанно вчився, був обдарованою людиною, мав особливе почуття гумору. Обожнював авто, радiоелектронiку, полюбляв риболовлю та вмiв готувати чудовi смачнi страви. Хлопець iз «золотими руками» – казали всi навкруги.
Впродовж своєї трудової дiяльностi працював на рiзних пiдприємствах мiста. Останнiм часом – на пiдприємствi «Профi Стан».
Вiд перших днiв повномасштабного вторгнення росiї на територiю України Олег Стрiлковський добровiльно став до лав Збройних Сил України. Служив на посадi гранатометника.
Солдат Олег Стрiлковський загинув 23 березня 2024 року на територiї Херсонської областi пiд час виконання бойових завдань iз забезпечення заходiв нацiональної безпеки i оборони України.
Вiн назавжди залишиться у пам’ятi своїх рiдних, землякiв, друзiв доброзичливою, вiдповiдальною i щирою людиною, надiйним другом, люблячим сином, братом та найкращим у свiтi батьком. Залишилися без найрiднiшої людини донька, мама та брат захисника.
Станiслав Могилан народився 17 червня 1987 року у Кропивницькому. Закiнчив загальноосвiтню школу № 22, тепер Гiрнича гiмназiя.
Довгий час працював в магазинi мережi «АТБ-Маркет». Потiм на пiдприємствi «ГрадОлiя рафiнацiя» оператором цеху рафiнацiї. Мав улюблену справу, хобi – виготовлення меблiв.
У жовтнi 2022 року Станiслав Могилан став на захист батькiвщини в лавах Збройних Сил України. Служив на посадi старшого хiмiка вiддiлення радiацiйного, хiмiчного, бiологiчного захисту.
Солдат Станiслав Могилан загинув 21 березня 2024 року поблизу населеного пункту Синькiвка Купʼянського району Харкiвської областi, стримуючи атаки атаки росiйських окупантiв.
Вiн був свiтлою, доброю, принциповою та порядною людиною, опорою для рiдних, надiйним побратимом та щирим другом. Без рiдної людини залишились батьки, дружина, син та донька.
Євгенiй Бендяк народився 01 липня 1983 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвiтнiй школi №21, нинi Козацька гiмназiя. Євгенiя виховувала бабуся, вже у пiдлiтковому вiцi вiн почав працювати. У 2002 роцi закiнчив вище професiйне училище № 4 та здобув квалiфiкацiю слюсаря з ремонту автомобiлiв.
Впродовж 15 рокiв Євгенiй Юрiйович працював ковалем на пiдприємствi «Гiдросила». Був майстром своєї справи.
Виховував двох синiв та разом з дружиною став опiкуном своєї молодшої сестри.
I березня 2022 року, вiд початку повномасштабного вторгнення, Євгенiй Бендяк став на захист батькiвщини – приєднався до лав Збройних Сил України. Служив водiєм-електриком в артилерiйському дивiзiонi.
Солдат Євгенiй Бендяк загинув 01 сiчня 2024 року, зупиняючи росiйських бойовикiв в районi населеного пункту Синькiвка Купʼянського району Харкiвської областi.
Всi знали його як вiддану, цiлеспрямовану, чесну, надiйну та доброзичливу людину з невичерпною енергiєю та оптимiзмом, завжди готову прийти на допомогу. Без турботливого, люблячого чоловiка, батька, брата залишились дружина, двоє синiв та сестра.
Панахиду за загиблими вiдслужив архиєпископ Кропивницький i Голованiвський Православної церкви України Марк.
– Почуття великої вдячностi зiбрало нас на цьому скорботному i святому мiстi. Ми вшановуємо полеглих Воїнiв, котрi в такий страшний для нас час стали на захистi українського народу i вiддали за Україну свої життя, – сказав пiд час жалобної церемонiї Владика Марк. – Сьогоднi ми всi маємо добре усвiдомлювати, що саме зараз хтось з наших спiввiтчизникiв, зупиняючи ворога, гине чи отримує поранення. Тож маємо жити гiдними своїх Героїв, цiнувати життя, використати можливiсть, яку вони дають, жертвуючи собою, щоб переосмислити його. Маємо пам’ятати i шанували кожного загиблого, пiдтримувати наших захисникiв i допомагати їм.
Доземний уклiн нашим захисникам i захисницям!
