У ці дні, коли так непередбачено і страшно виють сирени, попереджаючи про смертельну небезпеку населення, на мирні міста і села щоденно летять ракети, на очах знищується українська нація, не можна мовчати.
Так, з «подачі» письменниці з Кропивницького Надії Гармазій, з’явилася цьогоріч друком збірка творів відомих і раніш невідомих авторів з усієї України з назвою “Поезія без укриття» про перший місяць війни, яка стане переможною завдяки нашій непохитній вірі зберегти суверенітет і цілісність рідної держави.
У середині листопада «заселену» поетичними та прозовими творами 13 членів Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного книгу під назвою «Смертельний соль-дієз» було представлено в приміщенні Центральної міської бібліотеки ім. Володимира Панченка письменницею Ольгою Полевіною.
У цій збірці знайшли місце хвилюючі розповіді різних за віком людей про війну російського агресора проти України від її початку 24 лютого включно по вересень цього року. Всі твори об’єднані ненавистю місцевих літераторів до ворога з його ненажерливим бажанням знищити наш волелюбний народ, спільною мрією здобути Перемогу і повернутися до мирного і щасливого життя без виття над країною сирени в «соль-дієзі» та ворожих ракет і вибухів смертоносних снарядів.
До названих вище книжок днями органічно додалася презентована в міських бібліотеках імені Володимира Панченка та Євгена Маланюка книга з промовистою назвою «Нескорені» кропивничан Валентина Карпова – військового лікаря, повного кавалера орденів «Козацька слава», автора понад 40 книжок, головного отамана Кіровоградської ОГО «Центральний козацький округ», генерал-полковника козацтва та Олександра Затоки – полковника запасу СБУ, почесного члена спілки юристів України.
Своє документальне видання вони будують з огляду на власний досвід роботи з різними міжнародними інституціями та експертними середовищами, у тому числі з позначкою секретних документів. На перший план виступають події війни перших трьох місяців і людини в ній, розкривають її сутність, при цьому українська людина в жодному разі не ідеалізована. Кожний її крок підданий фаховому аналізу…
Слід відзначити надзвичайну працьовитість авторів у роботі над книгою, яку почали писати в цьогорічному травні і завершили роботу над нею наприкінці вересня.
Як результат маємо чітку і достовірну хронологію подій війни, які увійшли до шести глав; «Виживаємо на зло і всупереч», «Безпекова архітектура світу», «Грони гніву», «Ознаки, маркери та символи війни», « Незламні духом», «Не пробачимо, не забудемо».
На численних прикладах, взятих з інтернету, документальних історичних джерел, до яких мають доступ автори книги накладом 500 примірників, доводять до читачів реалії життя, пов’язані із війною.
За словами путіна, однією з причин російського вторгнення в Україну 2022 було те, що «НАТО оточило Україну». Але, за твердженням авторів книги, « В Україні не було жодних військ і баз НАТО, а спільний кордон росії з іншими країнами (станом на 2022), які входять до НАТО, складає 6 відсотків сухопутного кордону». То хто ж тоді бреше?»
І таких риторичних запитань у книзі «Нескорені» багато, що робить її читабельною, бо за сухими історичними датами стоять живі люди.
“Якось нам, авторам книги, сказали, що України до 1917 року ніколи не було. – поінформував присутніх на творчій зустрічі Валентин Карпов. – Цю країну і назву придумав Ленін і саме з його дозволу відбувся український народ. Щоб довго не сперечатися і не влазити в історію Київської Русі, ми запитали у московських орків: «Скажіть, ви пам’ятаєте свого Пушкіна? У нього є цікаві рядки; «Тиха украинская ночь, прозрачно небо, звезды блещут … «. І це 1628 рік, задовго до В. І. Леніна ( Ульянова 1870-1924) російського ініціатора і організатора червоного терору. Скажіть нам, чому більшовик Ленін і йому подібні посіпаки не попередили Олександра Пушкін, що Україну у 1917 році придумає Ленін. Після такого простого порівняння наші російські опоненти впадають в ступор і переходять на матюки”.
Під час творчих зустрічей з авторами книги її авторами підкреслювалися думка і про те, що «загарбницька російсько- країнська війна 2922 потребує естетизації і обов’язкового розмежування прикметників «руський» і «російський». Доведено, що прикметник «руський» слід вживати виключно у поєднанні ( або посиленні) до держави Київська русь. Руссю споконвічно називали сучасну територію України і прикметник «руський» вживався як самоназивання українців. Етнічне визначення «руський» у розумінні «український» безперервно зберігалося протягом багатьох століть, а також використовувався термін «руська нація». Московіти внесли плутанину і намагаються привласнити прикметник «руський», щоб замінити свій прикмектник «російський» від слова «росія».
- Прикметник «російський» має на увазі громадянство, ставлення соціальних, культурних процесів і явищ виключно до росії. Окремі історики використовують прикметник «руський» тоді, коли пишуть про ранньомодерний період в історії сучасних Білорусі і України 9 скажімо. Історія руси – України Грушевського) Для тодішньої Росії при цьому використовувався прикметник «московський».
Саме тому автори просять читачів не плутати слова – прикметники «руський» і « російський».
Своїми враженнями від знайомства з книгою «Нескорені», яка, до слова, вже поповнила фонди бібліотек міста, поділилися, зокрема, під час зустрічі в ЦМБ імені Володимира Панченка. її редактор Олена Надутенко, автор цих рядків, громадські діячі співголова Кіровоградського обласного відділення Всеукраїнського комітету оборони прав людини Віталій Коротков та очільник обласної організації всеукраїнського об’єднання болгар «Нашіте хора» Сергій Осадчий, працівники бібліотеки.
Анатолій Саржевський
фото автора
