Сьогоднi, 1 серпня, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхiдного кладовища кропивничани провели у засвiти Героїв-землякiв: старшого солдата Олександра Водяницького, старшого сержанта Сергiя Ємельянова, матросiв Олександра Соклакова та Сергiя Пасiчника.
Про це повiдомляє мiська рада, iнформує Златопiль.
Український народ переживає найтрагiчнiшi сторiнки своєї iсторiї, платить за незалежнiсть кров’ю кращих своїх синiв i доньок.
Олександр Водяницький народився 30 жовтня 1985 року у Кропивницькому. Закiнчив загальноосвiтню школу № 34. Потiм здобував освiту в декiлькох навчальних закладах мiста i пiсля закiнчення навчання працював на рiзних пiдприємствах комiрником, оператором.
У листопадi 2013 року приєднався до нацiонально-патрiотичної протестної акцiї «Євромайдан» у Києвi i пiдтримував її до завершення «Революцiї гiдностi». Iз перших днiв повномасштабного вторгнення росiї на територiю України Олександр добровiльно пiшов захищати свою Батькiвщину. Брав безпосередню участь у заходах iз забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та iнтересiв держави у зв’язку з агресiєю росiйської федерацiї проти України.
Старший солдат Олександр Володимирович Водяницький помер 26 липня 2023 року, вiд гострої серцево-судинної недостатностi, перебуваючи пiсля отриманих поранень на лiкуваннi в одному iз закладiв охорони здоров’я.
“Сашко настiльки вiддав себе всього на фронтi, що сил органiзму просто не вистачало. I не вистачило…, – дiляться спогадами бойовi побратими бiйця. – Вiн був щирою i вiдкритою людиною, справжнiм патрiотом, надiйним другом, люблячим сином, хорошим товаришем i мотивованим воїном”.
Сергiй Пасiчник – теж кропивничанин. Народився в рiдному мiстi 19 березня 1985 року. Закiнчив тут загальноосвiтню школу № 2. Працював на будiвельних пiдприємствах обласного центру. Проходив строкову службу в лавах воєнного-морського флоту. 29 червня 2023 року був призваний до Збройних Сил України у пiдроздiл морської пiхоти.
Матрос Сергiй з позивним «Паска» загинув 26 липня 2023 року в районi населеного пункту Урожайне Волноваського району, Донецької областi, пiд час виконання бойових завдань iз забезпечення заходiв нацiональної безпеки i оборони України, вiдсiчi i стримуваннi збройної агресiї росiйської федерацiї. Пiд час бойового зiткнення з ворогом вiн потрапив пiд потужний артилерiйський обстрiл.
У пам`ятi рiдних, друзiв, побратимiв Сергiй назавжди залишиться спокiйним, впевненим у собi та вiдважним воїном. Дома у нього залишилися батьки, сестра та неповнолiтнiй син.
Олександр Соклаков народився теж у Кропивницькому 25 травня 1989 року. Закiнчив загальноосвiтню школу № 13, потiм продовжив навчання у вищому професiйному училищi № 4. Пiсля закiнчення училища проходив строкову службу в лавах Збройних сил України. По її закiнченню продовжив служити в 3 полку спецiального призначення iменi Святослава Хороброго за контрактом. Пiсля закiнчення контракту працював в кропивницькiй науково-виробничiй фiрмi «КIТ-КОНСАЛТIНГ».
Iз 01 липня 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України, воював кулеметником вiддiлення морської пiхоти.
Матрос Олександр Юрiйович Соклаков загинув 25 липня 2023 року в районi населеного пункту Старомайорське Донецької областi пiд час виконання бойових завдань.
“Для всiх нас вiн був доброю, порядною, доброзичливою, чуйною людиною, але мав справжнiй характер морського пiхотинця, – подiлилися друзi Героя. – Це найкращий товариш, який завжди йшов назустрiч, пiдтримував та допомагав. Вiн умiв тримати своє слово – на нього можна було покластися у найскладнiший момент.
Сергiй Ємельянов народився 05 жовтня 1970 року у селi Клинцi, Кiровоградської областi де i закiнчив загальноосвiтню школу. Пiсля завершення навчання вступив до Кiровоградського професiйного училища № 8 де i здобув квалiфiкацiю газозварник-слюсар-сантехнiк. У 1991 роцi, пiсля закiнчення строкової служби розпочав трудову дiяльнiсть на посадi слюсаря в житлово-експлуатацiйнiй конторi № 2, потiм в приватному пiдприємствi «Калiсто». Iз 2001 року перейшов працювати до Кiровоградського обласного онкологiчного диспансеру. Працiвники лiкарнi називали його «людина – золотi руки».
У 2014 роцi з початку оголошення в Українi антитерористичної операцiї зi звiльнення захоплених пiдконтрольними росiї бойовиками територiй Донецької та Луганської областей України Сергiй Ємельянов пiшов добровольцем до 79 бригади. У травнi 2015 року потрапив до госпiталя Одеси з контузiєю де i був прооперований.
Не зважаючи на погiршення здоров’я з перших хвилин повномасштабного вторгнення став на захист України. Проходив вiйськову службу в Канатовому, Києвi, Рiвному, Уманi.
Старший сержант, командир вiддiлення засобiв радiозв’язку Сергiй Петрович Ємельянов помер пiд час виконання обов’язкiв вiйськової служби.
У пам`ятi рiдних, друзiв, побратимiв Сергiй назавжди залишиться спокiйною, впевненою та вiдважною людиною, справжнiм воїном, надiйним чоловiком, турботливим сином та найкращим батьком. Вдовою залишилися дружина, без батька – донька, без сина – мати.
Панахиду за загиблими Воїнами вiдслужив настоятель храму Святого Володимира Православної церкви України Отець Йосип.
