Зберігаємо пам’ять про наших захисників. Хочемо, щоб ім’я кожного Героя було на слуху. Щоб кожен українець знав, кому завдячує тихими ранками і спокійними вечорами. Завдяки кому Україна вистояла і завдяки кому переможе.
Златопіль започатковує рубрику про українських Героїв-оборонців.
“Рік без тебе, тату”
Перша історія про кропивничанина Сергія Солопа. Чоловік народився у 1986 році. До повномасштабної війни працював оператором в ТОВ “ГрадОлія”.
«Любив риболовлю, рибалив з нашим сином та моїм вітчимом, а ще мій коханий любив слухати музику, – розповідає дружина Катерина.
До лав ЗСУ чоловік пішов добровольцем 8 березня 2022 року. Служив у 42 батальйоні 57 ОМБР.
Життя старшого солдата, гранатометника обірвалoся 23 січня 2023 року під Бахмутoм. Без батька залишилися двoє дітей: син і дoнька.
11-річний Ілля як і тато – затятий рибалка, а ще хлопчик пише щирі й такі проникливі вірші. 4-річна Варвара мріє стати артисткою.
Сергієві навіки 36 років. До річниці смерті батька син написав вірш:
*Рік без батька*
День за днем тебе нема!
Навколо йде іще війна…
Сестричку й маму ти покинув,
За наше щастя ти загинув!
За тебе брат помстився тату.
Пуста без тебе, батьку, хата,
Уже як рік тебе нема…
На дворі і в душі зима.
Мама куртку твою одягає
І про тебе завжди памʼятає.
Ти в житті моя будеш опора
З нею труднощі всі я поборю!
(Ілля Солоп, 15.12.2023 р.)
«У вірші сказано «за тебе брат помстився тату» – малося на увазі, що рідний брат мого чоловіка Віталій Солоп служив на тому ж напрямку. З травня 2023 року він вважається зниклим безвісти», – пояснює Катерина.
Балу
«Люблячий чоловік і батько, гарний син та брат, добрий зять, чесний та справедливий друг і товариш, порядний та веселий колега, людина з відкритим та сповненим любов’ю серцем, – такі слова про свого чоловіка Павла Пророкова говорить його дружина Анастасія.
Павло Пророков народився у 1987 році в смт. Новгородка Кіровоградської області. Після школи вступив на навчання до КНТУ, де отримав вищу освіту за спеціальністю «Агроном» та здобув кваліфікацію вченого агронома. Працював менеджером у ТОВ “УКРХІМПРОМ”.
З початку повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. У лютому 2022 року доєднався до організації “Самооборона”, що займалася охороною громадського порядку. У мороз і дощ, вдень та вночі патрулював вулицями рідного селища, ніс службу на блокпостах.
У лютому 2023 року був призваний на військову службу за мобілізацією до резервної роти в/ч 3011 Національної гвардії України. У війську був стрільцем і мав позивний “Балу”.
1 вересня поблизу Урожайного Донецької області внаслідок ворожого танкового обстрілу отримав тяжке, несумісне з життям осколкове поранення.
Без батька залишився 8-річний Тимофійко.
Захисник навіки залишиться в строю своєї стрілецької роти. Він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка — віддав життя за цілісність і незалежність України.
«Павло завжди житиме у наших серцях. Любимо і пам’ятаємо нашого героя», – каже дружина.
Артем
«Не шкодував себе і віддавався роботі. Прокидався на світанку й приходив додому пізно ввечері. Та ніколи не жалівся, бо знав, що працює задля нашого благополуччя», — розповідає про свого чоловіка дружина Олена.
Артем Магльований народився у Кропивницькому в 1995 році. Тут вчився у 9 училищі, працював у сімейному бізнесі. Мав багато друзів. Захоплювався автомобілями. Був чуйним і готовим прийти на допомогу за найменшої потреби.
Артем був прекрасним батьком для свого сина.
«Синочок точна копія татка і назвали його на честь Артема. У них із батьком був дуже тісний звʼязок. Синок міг впасти і зʼявлялася ранка, а чоловік приходив додому з ранкою на тому же місці. І це не поодинокий випадок», — говорить Олена.
Отримавши повістку, Артем не вагався ні хвилини і одразу пішов у військкомат, пройшов медкомісію. Невдовзі доєднався до 13 роти 95 бригади ОДШБ. Після короткого навчання потрапив на передову.
Дружина згадує, як їздила до чоловіка із гостинцями, оскільки у військових були проблеми з забезпеченням.
«Часто згадую ті зустрічі і серце розривається. Там він також подружився з багатьма хлопцями і його поважали за чуйність, доброту, за відвагу».
Загинув стрілець-санітар 3 березня 2023 року в районі Кремінної на Луганщині.
«З того моменту, — каже Олена, — все наше життя пішло шкереберть. Безкінечна чорна смуга. Біль втрати не описати словами. Кожен день чекаю на його повідомлення, що він прийшов із завдання, але повідомлень немає».
Вічна слава і вічна шана нашим полеглим захисникам! Пам’ятаймо і шануймо їхній подвиг!
Цей матеріал створено у співпраці з «Благодійною фундацією «Мрія», що опікується родинами полонених, зниклих безвісти і загиблих захисників, а також сім’ями цивільних бранців. Благодійний фонд пропонує гуманітарну, освітню, юридичну, психологічну допомогу тощо.
Адреса: м. Кропивницький, вул. Євгена Чикаленка, 1а, оф. 307.
Телефон: 050-742-58-51.
Час роботи: 9.00 – 18.00.
Фейсбук-сторінка: https://www.facebook.com/profile.php?id=100092731576183
