Кропивничани віддали останню шану чотирьом Захисникам України. Це солдати Дмитро Грабожей, Сергій Маланчук, Євгеній Шелудяков та молодший сержант Денис Здравчев.
Про це повідомляє міська рада, інформує Златопіль.
Дмитро Грабожей народився 12 травня 1987 року в Кропивницькому. Його дитинство та юність минули у рідному місті, де він навчався у загальноосвітній школі № 24. Із юних років Дмитро вирізнявся працьовитістю, відповідальністю та щирістю у спілкуванні з людьми.
Після закінчення школи Дмитро Грабожей обрав робітничу професію та вступив до професійно-технічного училища № 4, де здобув спеціальність монтажника зварювально-технічних систем і устаткування, газозварника.
Певний час Дмитро працював за спеціальністю. Згодом продовжив трудову діяльність у будівельній сфері, займаючись встановленням вікон та дверей. У роботі його цінували за працьовитість, сумлінність, відповідальність та готовність допомогти іншим.
У січні 2026 року Дмитро Грабожей став до лав Збройних Сил України. Пройшов необхідне військове навчання та продовжив службу майстром екіпажу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів, воював на Донецькому напрямку.
Солдат Дмитро Грабожей загинув смертю хоробрих 01 березня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Сергіївка Покровського району Донецької області. Йому назавжди залишиться 38 років…
Дмитро був людиною відкритою і щирою. Рідні та друзі згадують його як життєрадісного, доброго і чуйного чоловіка, який завжди підтримував близьких, умів підбадьорити, знайти добре слово і ніколи не залишався осторонь чужої біди. Світла пам’ять про Дмитра назавжди житиме у серцях тих, хто його знав, любив і поважав.
Сергій Маланчук народився 10 січня 1968 року в місті Новодружеськ Луганської області. Дитинство, юність і молоді роки пройшли в селі Берестове Донецької області. Після закінчення Сіверського професійно-технічного училища працював машиністом газових установок на станції перекачки газу.
У 2018 році змінив місце проживання та переїхав до Кропивницького. Працював оператором холодильних установок на Кропивницькому олійноекстракційному заводі. У повсякденному житті він захоплювався полюванням та вирощуванням різних сортів винограду, полюбляв риболовлю, займався садівництвом, знаходячи в цьому спокій і натхнення.
Від березня 2023 року Сергій Маланчук долучився до лав Збройних Сил України. Після проходження спеціальної військової підготовки у Польщі служив командиром відділення кулеметного взводу. Разом із побратимами виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту — на Донеччині, Харківщині, а також у Курській області.
У липні 2024 року в місті Часів Яр Донецької області під час бойового зіткнення з противником Сергій Маланчук отримав поранення. Але після лікування та реабілітації знову повернувся до свого підрозділу. За час служби був нагороджений міжвідомчим нагрудним знаком Міністерства оборони України «За поранення», мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
21 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на території Курської області солдат Сергій Маланчук зник безвісти. Довгий час рідні та близькі жили надією і вірою у його повернення. Лише у лютому 2026 року за результатами збігу ДНК-профілів стало відомо про загибель воїна. Йому було 56 років.
Сергій Маланчук назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів і побратимів як мужній воїн, відповідальний чоловік, люблячий батько та дідусь, щира, надійна та відкрита людина.
Євгеній Шелудяков народився 1 серпня 1978 року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 19. Після школи вступив до професійно-технічного училища № 8, яке у 1996 році закінчив з відзнакою, здобувши спеціальність муляра-монтажника та електрозварника.
У 1996–98 роках Євгеній пройшов строкову військову службу. Після повернення до цивільного життя працював на різних підприємствах Кропивницького, сумлінно виконуючи свою роботу та зарекомендувавши себе відповідальним і надійним працівником.
Прагнучи професійного розвитку, Євгеній Шелудяков продовжив навчання та здобув базову вищу освіту за напрямом «Будівництво» у Центральноукраїнському національному технічному університеті.
З початком повномасштабного вторгнення, у червні 2022 року Євгеній Шелудяков приєднався до Збройних Сил України та став на захист батьківщини. Служив кулеметником стрілецького відділення. Брав участь у виконанні бойових завдань на Донецькому напрямку, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок. Мав статус учасника бойових дій.
27 травня 2024 року солдат Євгеній Шелудяков зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Солодке Волноваського району Донецької області. Рідні шукали, не втрачали надії та чекали на будь-яку звістку про нього. На жаль, у лютому 2026 року результати ДНК-експертизи підтвердили найболючішу правду — Євгеній Шелудяков загинув. Воїну було 45 років.
Він був напрочуд світлою та доброзичливою людиною, завжди готовою допомогти та підтримати. До нього тягнулися люди, адже поруч із ним відчувалася щирість, людяність і надійність. Для своєї родини Євгеній Шелудяков був турботливим сином і братом, люблячим чоловіком.
Денис Здравчев народився 12 лютого 1983 року в Казахстані. Згодом родина переїхала в Україну. Навчався Денис в сільській загальноосвітній школі в Запорізькій області. Після її закінчення вступив до Приморського професійно-технічного училища № 54, де здобув професію кухаря. У 2000 році Денис опанував спеціальність тракториста-машиніста. Після завершення навчання пройшов строкову військову службу.
Свій трудовий шлях розпочав в агрофірмі трактористом. Потім працював слюсарем з ремонту технологічних установок науково-виробничої бази.
У лютому 2020 року Денис Здравчев підписав контракт та вступив до лав Збройних Сил України. Проходив службу в окремій механізованій бригаді на посаді водія-механіка, командира бойової машини, командира механізованого відділення.
Із початком повномасштабного вторгнення росії продовжив виконувати бойові завдання, захищаючи Україну. Під час служби отримав поранення, але після лікування повернувся до строю. Був переведений на посаду механіка-водія медичного пункту механізованого батальйону. Вивозив поранених побратимів з найгарячіших ділянок Донецького напрямку.
За мужність і відвагу був нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», нагрудним знаком Міністерства оборони України «За поранення», відзнаками командування бригади та військової частини – медалями «За хоробрість в бою», «Відвага та честь», «За звитягу та вірність». Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Молодший сержант Денис Здравчев загинув смертю хоробрих 3 березня 2026 року в районі населеного пункту Стародубівка Краматорського району Донецької області. Йому було 43 роки…
Денис Здравчев був чудовим сином, братом, батьком і чоловіком, людиною щирою, турботливою та надійною. Він завжди підтримував друзів, рідних, був для них опорою і прикладом мужності, сили духу та відповідальності.
