Єднання між українцями, яке було на початку війни, змінилося агресією і поділом. Мабуть кожен з користувачів соцмереж помічав, що в якусь мить почали підійматися теми, покликані розколювати суспільство, якому зараз і так складно в усіх сенсах.
І тем для розбрату безліч: між противниками і прихильниками влади, чоловіками на війні, і тими хто в тилу, між тими хто виїхав за кордон і залишився в країні, знову сваряться за мову, місцеві ширять легенди про увімкнений переселенцями газ.. То що це, наш менталітет, покликаний постійно ділитися, чи є якась інша причина? З таким питанням кореспондентка сайту Златопіль звернулася до кризового психолога ПМ «Інсайт» Андрія Фоменка
Кореспондент: Що зараз є причиною суперечок людей у різних темах?
Андрій Фоменко: Є два варiанти вiдповiдi на цю ситуацiю. Перша – це грамотно-побудована спецоперацiя ворога на наших iнформацiйних теренах, адже ворог зацiкавлений, щоб у нас наростав внутрiшнiй спротив. Друга версiя – це боротьба за владу, яка зараз зріє на рiвнi вiйськово-полiтичних процесів всерединi країни. Тобто зараз ведеться «боротьба за голови» українцiв.
Кор: Тобто це навмисні вкиди?
А.Ф: Так, але для вкидiв потрiбне пiдґрунтя. У нас йде стандартний процес прийняття нової вiйськової реальностi. Є такі етапи втрати мирного життя: шок – агресивний спротив – торг – виснаження – прийняття.
Шок або ступор, зацiпенiння ми всi пережили, а дехто й досi переживає. Агресивний спротив, коли всi дивилися картинки з трупами москалiв i радiли втратам ворога. Зараз бiльшiсть переходить на стадiю торгiв – “що б я мiг зробити, аби знав що це вiдбудеться”, або як можна було iнакше обiграти цю ситуацiю. На етапi торгiв, ще вiдчуваючи попереднiй етап агресiї, ми все дiлимо і у нас відбуваються внушнiшнi гойдалки.
Дивлячись на переселенцiв, ми торгуємося з власним уявленням, тобто як би ми могли поводилися на їхньому місці. Якщо проекцiя не спiвпадає, це починає дратувати. Нас злять люди, якi дiляться свiтлинами з-за кордону і ця агресія концентрується на внутрiшнiх переселенцях. Але є рiзнi люди. I бiльшiсть болiсно переживають втрату дому, майна, статусу, близьких людей, контактiв, почуваються незахищеними. Іноді вони можуть поводитися непривітно, але це захисна реакція, адже вони втратили своє попереднє життя. І на цьому тлi з’являються вкиди, типу про включений газ, як «достовірну інформацію». I коли чуєш таку iсторiю вп’яте про різних людей, то розумiєш, що це вкид, мета якого – викликати агресію до переселенців.
Кор: Тобто це не пов’язано з нашим менталiтетом, а просто iнформацiйнi вкиди, які потрапляють на благодатний ґрунт?
А.Ф: Думаю зараз навпаки ми об’єдналися. Але люди керованi в станi тривалого дiстресу і вони шукають ниточки, якi вiдповiдають стану, в якому перебувають. Якщо це про етап торгу, давайте поторгуємося, адже це дає змогу виплеснути свою енергiю. Але найближчим часом настане стадiя виснаження – найбiльш складна, але вона абсолютно нормальна. Буде апатiя, зневiра, послаблення спротиву, самоiзоляцiя. Потiм настане прийняття ситуацiї i тут виникне питання органiзацiї суспiльства поза межами вiйни: тобто питання захисту базових потреб. Адже попереднього життя вже нiколи не буде, бо його не iснує. І зараз люди, які активно і гучно торгуються – це тi, хто чiпляються за минуле. I оцi питання хто кого мав попередити та як правильно зробити – питання з минулого життя.
Кор: А коли досить відомі люди сіють такий розбрат? Вони ж формують громадську думку
А.Ф: Кожна людина має розуміти, що його можуть використати в інформаційно-психологічній операції. Потрібно діяти свідомо і якщо підіймати суперечливі питання, то робити їх максимально коректними. Аби бачити кінцеву мету, для чого це робиться. З приводу переселенців це точно вкиди: там де вороги не можуть розділити армію, бо вона як ніколи єдина, то грають на іншому. Найкраще що можна зробити, коли пишеш негативні речі – усвідомити що ти не лідер нації, а маленька людина в величезному вирі варіативних подій. Це такий собі “Синдром Арестовича”, коли кожен уявляє себе стратегом, психологом і аналітиком. Варто брати на себе відповідальність за подібні речі, з усвідомленням того, що ти маленький, а не величний. А коли в тебе є визнання людей і їхня довіра, тим більше потрібно максимально демонструвати доброзичливість, терпимість, толерантність, інакше чим ми відрізняємося від рашистів?
Кор: А ще така агресiя погано впливає на оточуючих.
А.Ф: Потрiбно iзолюватися. Коли ми дiйдемо до стану виснаження, то один вiд одного вiдколемося, а потiм зiйдемося знову, аби будувати плани в новому житті. Тоді вже виникнуть питання перспективи.
Кор: На прикладi соцмереж, як перейти цю стадiю без енергетичних втрат?
А.Ф: Вiдсiкти iнформацiйнi канали. Навiть друзi можуть шкодити. Ми маємо розумiти, що друг може погано переживати цей перiод. А ми вразливi до нав’язливих речей.
Кор: Ваші поради, як пережити складні етапи і зберегти психологічне здоров’я?
А.Ф: Звернути увагу на зону власної безпеки – вона знадобиться для переживання внутрішніх перипетій. Фокус на життєвих речах, спілкуванні в родині, забезпечення потреб в їжі, відпочинку, повазі до себе і оточуючих. Потрібно збільшити фізичну активність, побільше рухатися. На всіх етапах окрім періоду апатії допомагає підтримка іншим. На цьому ж етапі слід зайнятися турботою про себе, самовідновленні, так ми швидше пройдемо етап виснаження (всі стадії зазвичай тривають від 3 до 6 місяців).
Якщо раптом не можете нормально спати, рухатися, спілкуватися, є спалахи агресії, то це вихід з ресурсного стану-час його повернути. Слід додати якісь розважальні речі: перегляд фільмів, прослуховування музики, які ми іноді забороняємо собі робити.
Хто виснажився – думати про себе, хто в стадії торгу – думати про оточуючих, турбуватися, дарувати посмішку. Війна скінчиться, а ми маємо залишитися людьми, щоб наші захисники повернулися в нормальне суспільство.
Спілкувалася Альона ШЕНДЕРОВСЬКА
