На Кіровоградщину надійшли звістки про загибель її синів.
Про це повідомили в громадах, інформує Златопіль.
Чергова страшна звiстка прийшла до Олександрівської громади з фронту. Загинув житель села Родникiвка – Домбровський Петро Володимирович.
Домбровський Петро народився 5 лютого 1991 року в селi Родникiвка. З дитинства вирiзнявся добрим серцем, щирiстю та працелюбнiстю.
У 1998 роцi Петро пiшов до першого класу Родникiвської загальноосвiтньої школи, яку закiнчив у 2008 роцi. Пiсля школи продовжив навчання в Кiровоградському училищi, де здобув фах зварювальника. У професiйному життi був майстром своєї справи — мав “золотi руки”, завжди приходив на допомогу i нiколи не залишав у бiдi.
Петро був люблячим батьком для свого сина та донечки, яких безмежно любив i заради яких жив, працював i боровся. Його доброта, щирiсть i готовнiсть допомагати залишили глибокий слiд у серцях рiдних та друзiв.
Життя Героя трагiчно обiрвалося 12 квiтня 2025 року пiд час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зелене Поле Великоновосiлкiвської селищної громади Волноваського району Донецької областi. Кулеметник Домбровський Петро Володимирович отримав поранення, несумiсне з життям, внаслiдок удару ворожого FPV-дрону.
Про час та дату поховання буде повiдомлено додатково.
11 квiтня зупинилося серце мешканця Приютiвки — Лещенка Едуарда Олеговича. Йому було 32 роки.
Iз перших днiв повномасштабної вiйни вiн служив у лавах Збройних сил України. Обiймав посаду старшого стрiльця в аеромобiльному батальйонi.
Про дату та час поховання повiдомимо додатково.
Сьогодні, 15 квiтня, в останню дорогу провели командира 2-го вiддiлення 2-го стрiлецького взводу стрiлецької роти 2-го стрiлецького батальйону молодшого сержанта, нацгвардiйця Усика Богдана Анатолiйовича.
Захисник загинув 9 квiтня 2025 року поблизу населеного пункту Єлизаветiвка Донецької областi.
Народився Богдан 30 травня 1999 року в селищi Петровому. Важке дитинство було у нашого полеглого ГЕРОЯ. У свої раннi 7 рокiв хлопчина втратив маму, а через рiк – i батька. Був пiд опiкою спочатку тiтки, а пiсля її смертi – пiд опiкою дядька. У 2007 роцi хлопчина пiшов до першого класу Петрiвської загальноосвiтньої школи I ступеня.
У 2015 роцi став випускником комунального закладу «Петрiвський навчально-виховний комплекс «загальноосвiтня школа II-III ступенiв – гiмназiя». З 2015 по 2018 роки навчався у Криворiзькому професiйному гiрничо-технологiчному лiцеї, по закiнченню якого отримав спецiальностi: прохiдник, машинiст електровозу, електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування. З 2018 по 2020 роки навчався на заочнiй формi навчання в гiрничо-електромеханiчному коледжi Криворiзького Нацiонального унiверситету за фахом технiк-електромеханiк гiрничий. В серпнi 2018 року Усик Богдан влаштувався учнем прохiдника на шахту «Покровська» ПАТ «Кривбасзалiзрудком». Через 3 мiсяцi молодий шахтар став крiпильником 3 розряду, зайнятим повний робочий день на пiдземних роботах, дiльницi № 6 даної шахти.
У 2023 роцi Усик Богдан пiдписав вiйськовий контракт та став до лав Нацiональної гвардiї України.
Вiйськовослужбовець Нацiональної гвардiї України Усик Богдан Анатолiйович за час служби був нагороджений вiдзнакою Президента України «За оборону України»; подякою 21-ої окремої бригади охорони громадського порядку iменi Петра Калнишевського за сумлiнне виконання службових обов’язкiв, високi досягнення в службово-бойовiй дiяльностi, професiоналiзм, зразкову вiйськову дисциплiну та був нагороджений вiдомчою заохочувальною вiдзнакою – нагрудним знаком «За доблесну службу».
З рiдних в Усика Богдана залишилися тiтка, сестра, брати, племiнниця.
12 квiтня 2025 року клята вiйна забрала життя ще одного молодого хлопця, нашого земляка, молодшого лейтенанта, заступника командира роти ударних безпiлотних авiацiйних комплексiв, батальйону безпiлотних систем Лисенка Костянтина Васильовича.
Загинув воїн пiд час виконання бойового завдання по стримуванню росiйської агресiї на позицiях поблизу населеного пункту Покровськ Донецької областi.
Народився Костя 29 квiтня 1999 року у м. Жовтi Води.
Отримавши загальну середню освiту у лiцеї природничо-наукового навчання юнак вступив до Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка на омрiяну освiтню програму «Iнформацiйна безпека телекомунiкацiйних систем i мереж». По закiнченню ВНЗу Костянтин працював у центрi монiторингу мереж ТОВ «Євротранстелеком» м. Київ.
У сiчнi 2024 роцi Лисенко Костянтин отримав диплом магiстра за спецiальнiстю «Комп’ютерна iнженерiя» у Державному унiверситетi iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй та влаштувався працювати за фахом у технiчний вiддiл ПРАТ «Київстар».
13 травня 2024 року молодий чоловiк був призваний до Збройних Сил України.
Майже за рiк служби воїн встиг побувати у найгарячiших точках, пройшовши Сумський та Курський напрямки. З 31 грудня 2024 року виконував бойовi завдання на Покровському напрямку.
Шикування живого коридору та прощання відбудеться 16 квітня, о 09.30 годині від комунального некомерційного закладу «Петрівська центральна лікарня», по вулицях Центральна – Українська до повороту на центральне кладовище селища.
У селі Оникієве, Мар’янiвської громади 16 квiтня 2025 року вiдбудеться прощання iз загиблим Героєм, захисником України — Володимиром Кашубою.
Cолдат Володимир Кашуба загинув 8 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Вовчанськ, Харківської області зупиняючи російських окупантів. Йому було 47…
Маршрут “живого коридору” пролягатиме вiд в’їзду в село Оникiєве до будинку родини (вул. Героїв України, 7).
У Бобринці попрощалися iз захисником держави Верещакою Віталієм Володимировичем.
Віталій Володимирович народився 11 червня 2003 року в місті Бобринець.
Загинув 13 січня 2025 року біля населеного пункту Нововодяне Сватівського району Луганської області.
Патріот, доброволець, молода людина, вірний українському народу і військовій присязі воїн, пожертвував своїм життям заради збереження України.
Низький уклін, вічна шана і світла пам’ять героям-захисникам…
