Стало відомо про смерть Героїв – захисників з Кіровоградщини.
Про це повідомили в громадах, інформує Златопіль.
Олександрія отримала сумну звістку – 4 жовтня помер захисник Микола Нікітченко.
Солдат-кулеметник проходив лікування у військовому госпіталі після тяжких вогнепальних поранень, отриманих під час виконання бойового завдання. На жаль, серце 34-річного чоловіка не витримало.
Захисника поховали 6 жовтня на центральному міському кладовищі. У нього залишилися батьки.
Микола Нікітченко народився 30 серпня 1991 року в Олександрії. Середню освіту здобув у школі №19. Закінчив педагогічний коледж імені Василя Сухомлинського за спеціальністю вчитель фізичного виховання.
Проходив військову строкову службу. Працював водієм у пожежно-рятувальній частині, водієм автобуса на міському маршруті та на агрофірмі.
У грудні 2023 року був призваний на військову службу та пішов на фронт захищати Україну. Рік тому захисник отримав тяжкі поранення та проходив складне тривале лікування.
Микола був добрим, мужнім, відповідальним, люблячим сином, опорою і підтримкою для родини.
Олександрівська громада сповіщає про загибель захисника Кочетова Олександра Володимировича, жителя селища Лісове, 1993 року народження.
Старший солдат проходив службу сапером інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону. Вірний військовій присязі, мужньо виконувавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув 28 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Мала Локня Курської області.
Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Олександра Кочетова та висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.
Про дату і час поховання нашого Героя повідомимо додатково.
Стало відомо, що 30 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі с. Глушківка Куп’янського району Харківської області загинув наш світловодчанин — Гарькавенко Леонід Юрійович.
Леонід Юрійович народився 15 грудня 1976 року у місті Світловодськ. У 1992 році закінчив 9 класів 4-ої школи. Після цього вступив до Нікольського училища, де здобув професію слюсаря та машиніста‑тракториста широкого профілю. Протягом життя працював у своїй громаді: на Світловодському УЕГГ ВАТ ”Кіровоградгаз”, у теплопостачальній компанії ТОВ «Світловодськпобут» як слюсар, а також на Світловодському МАСЛОСИРЗАВОДІ водієм.
З дитинства Леонід разом із батьком захоплювався полюванням, а також дуже любив риболовлю — це були його улюблені пори року й моменти спокою.
Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення, він прагнув стати на захист Батьківщини якнайшвидше. Через стан здоров’я йому відмовляли участі на фронті, але завдяки своєму характеру, рішучості та любові до України, він усе ж пішов до лав Збройних Сил України. Виконував обов’язки водія 2-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти в складі відповідного мотопіхотного батальйону.
У нього залишились мама, сестра та два брати. Втрата Леоніда — непоправна рана для родини, громади та всієї України.
Також Світловодська територіальна громада з глибоким сумом повідомляє про загибель — Куциби Сергія Анатолійовича.
Сергій народився у Світловодську 3 серпня 1974 року. У 1989 році завершив навчання у 9 класі місцевої школи, після чого вступив до Світловодського технікуму, де здобув фах у галузі радіоприладобудування.
Професійний шлях Сергія був пов’язаний із зв’язком та промисловістю. Із 1995 по 2004 рік працював в “Укртелекомі”, а з 2004 по 2014 рік — на Кременчуцькому сталеливарному заводі. У 2005 році був відзначений нагородою “Кращий за професією”. Після 2014 року їздив за кордон на заробітки, та наприкінці 2022 року повернувся до України назавжди.
2 лютого 2024 року Сергій був призваний до лав Збройних Сил України. Служив солдатом — номер обслуги механізованого відділення механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
З 4 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання, вважався зниклим безвісти. Рідні не втрачали надії й вірили в його повернення… Але після чергової процедури ідентифікації стало відомо: Сергій загинув, виконуючи обов’язок перед Батьківщиною.
Сергій Куциба був люблячим батьком, турботливим сином, надійним другом і відкритою, щирою людиною. Завжди приходив на допомогу, легко знаходив спільну мову з людьми різного віку. Безмежно любив рідне місто — особливо його набережну, куди щоразу повертався, аби відчути тепло дому, затишок і спокій.
У Героя залишилися мати та син.
Устинівська селищна рада з глибоким сумом і болем сповіщає про смерть військовослужбовця Бойка Василя Георгійовича, 09 червня 1967 року народження, жителя селища Устинівка.
Захисник помер 7 жовтня 2025 року, перебуваючи на лікуванні внаслідок тяжкого захворювання.
Про час та місце поховання померлого військовослужбовця Бойка Василя Георгійовича буде оголошено додатково.
4 жовтня загинув воїн, мужній захисник Батьківщини, водій першого відділення автомобільного взводу батальйону матеріального забезпечення з Заваллівської громади, старший солдат АКСЬОНОВ ВІТАЛІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ, 03.08.1970 року народження.
Попрощалися з воїном 9 жовтня в селищі Завалля на місцевому кладовищі.
Вічна пам’ять та доземний уклін воїнам, які віддали за країну найдорожче…
