Захисник з Кропивницького району повернувся додому. Радiсної зустрiчi нещодавно дочекалася родина iз Соколiвського, передає Златопiль.
Пiд час крайнього найбiльшого обмiну полоненими, додому повернулися 140 українських воїнiв. Серед них був i житель Соколiвського Iгор Скорокопуд. Разом iз рiдними звiльненого односельця цiй звiстцi радiла вся громада.
Нинi 51-рiчний захисник перебуває у вiдпустцi на вiдновленнi пiсля полону. Вдома його огорнули родинною турботою дружина, син i донька, мама, родичi. Про пережите рiднi намагаються його не розпитувати, наповнюють його буття позитивними емоцiями, теплом i турботою. Проте iнколи свiжi спогади виринають i тiльки тодi рiднi дiзнаються, що довелося йому пережити.
Про воєнний шлях Iгоря Сорокопуда розповiла сестра його дружини Олени — Оксана Покатенко.
– У лютому минулого року Iгор отримав повiстку i пiшов у лави ЗСУ. Потрапив у групу iнженерного забезпечення 57-ї бригади. Розповiдав, що кидали їх на рiзнi напрямки, у тому числi бували й на “нулi”, – розповiдає родичка.
У сiчнi 2023 року Iгор Сорокопуд разом iз побратимами потрапив у росiйський полон в районi Бахмута.
– Зв’язок iз ним зник 22 сiчня. Ми одразу почали його шукати. Зверталися в полiцiю, вiйськкомат, вiйськову частину, СБУ, НIБ, МКЧХ. Нiхто не знав, що вiн у полонi i не мiг нам сказати, що з ним сталося. Згодом iз вiйськкомату родинi привезли сповiщення, що вiн вважається безвiсти зниклим, а пiзнiше ми отримали протокол, за яких обставин вiн зник. Але надiя, що вiн живий, була завжди, – дiлиться спогадами жiнка. – Уже коли вiн повернувся, ми дiзналися подробицi, як усе сталося. За розповiдями Iгоря, бiля Бахмута був бiй i група бiйцiв їхнього пiдроздiлу без наказу командування не залишила зайняту позицiю. Хлопцi до останнього патрона прикривали своїх побратимiв. Там були нашi воїни з рiзних пiдроздiлiв, з Iгоревого було троє, то вони так увесь час у полонi разом i пробули.
Куди вiдвезли полонених, на яку вiдстань i на яку територiю, вони не знають, бо їм одразу усiм зав’язали очi. Iгор Сорокопуд припускає, що тримали їх десь на територiї ДНР чи ЛНР.
– Зi скупої розповiдi зятя дiзналася, що тримали їх у якомусь пiдвалi, там було дуже багато наших хлопцiв. Один раз на добу їм давали один сухпайок на двох. Нi помитися, нi перевдягтися можливостi не було. Увесь час аж до звiльнення вони були в тому ж одязi, в якому йшли у бiй. У тому пiдвалi вони пробули три мiсяцi, аж поки їх не обмiняли. Це сталося на Великдень. Моїй сестрi, а його дружинi Оленi зателефонували з невiдомого номера i представилися: “Вам телефонує Служба безпеки України”. А потiм запитують: “Ви нiкого не чекаєте додому?” Сестра каже: “Чекаємо”. А далi вiд почутого аж ноги пiдкосилися: “Вiтаємо Iгор Iванович вже на територiї нашої Держави, ваш чоловiк Iгор Iванович Сорокопуд повернувся з полону. Вiн вам пiзнiше зателефонує”… – i досi ледве стримуючи сльози розповiдає Оксана Покатенко.
Радостi рiдних тодi не було меж. I плакали вiд щастя, i радiли. Тi пережитi емоцiї навiть важко передати словами. А через кiлька годин подзвонив Iгор. Розмова була дуже короткою, сказав лише, що живий-здоровий, бiльше нiчого не запитуйте. Утiм зустрiлися рiднi не вiдразу. Усiм звiльненим нашим захисникам надавали медичну допомогу в лiкарнi. З надiєю на побачення до Iгоря одразу поїхала дружина, але воно було дуже коротким. Спiлкувалися лише телефоном, але й вiд того були неймовiрно щасливi, бо могли почути одне одного i розумiли, що рiдний чоловiк, батько i син уже дома. Пiсля лiкарнi певний час вiн ще перебував у вiйськовiй частинi i лише нещодавно Iгорю Сорокопуду дали вiдпустку для вiдновлення пiсля полону.
– Коли Iгор приїхав додому, всi були на таких емоцiях… були i сльози, i радiсть. Всi радiли, i дружина, i дiти, i мама старенька. Сусiди й односельцi, коли дiзналися про його повернення, вiтали i щиро радiли за всю родину. Ми намагаємося його нi про що не розпитувати, аби не нагадувати про пережите. Iгор також нiчого не розповiдає про полон. Лише якось обмовився про ставлення до наших хлопцiв однiєю фразою — не знущалися, – каже Оксана Покатенко i додає: перебування в полонi дуже погано позначилося на здоров’ї родича, але психологiчно вiн не зламався. Пiсля вiдпустки знову повернеться у свiй пiдроздiл, бо розумiє, що iншого вибору, крiм перемоги, для українцiв немає.
Нинi Iгор Сорокопуд вiдпочиває за домашнiми клопотами, бiля рiдних, але й не забуває про побратимiв, спiлкується з ними телефоном. Зiзнається, у полонi нашi хлопцi пiдтримують один одного i ця пiдтримка для багатьох там є рятiвною. Цю важливу рису цiнують усi родичi захисника, бо зараз у лавах ЗСУ на вiйнi тiльки з цiєї Соколiвської родини перебуває троє чоловiкiв.
Джерело: Соколівська громада
