У кожного кожної людини свiй шлях – iнодi вiн починається з дитячих мрiй, а продовжується через випробування, якi змiнюють людину назавжди. Iсторiя Олега Олеговича Гайнанова – це шлях вiд музики до фронту, вiд служби й поранень до нового життя у цивiльному свiтi.
Це розповiдь про чоловiка, який не зламався перед труднощами, а навчився знаходити новi можливостi там, де iншi бачили лише втрати. Його досвiд – доказ того, що справжня мужнiсть полягає не лише у боротьбi, а й у здатностi почати заново, зберiгши вiру в себе та у майбутнє.
Пiсля закiнчення школи Гайнанов Олег вступив в Кiровоградське музичне училище за спецiальнiстю «музичне мистецтво».
Вiдразу пiсля щзакiнчення навчання вступив на строкову службу та став водiєм аеромобiльної бригади. Пiвтора року за кермом вiйськової технiки стали для молодого хлопця справжньою школою водiння: бездорiжжя, нiчнi маршi та вiдчуття абсолютної вiдповiдальностi за людей i технiку. Цей досвiд перетворив учорашнього студента на надiйну опору для новобранцiв. Вiн навчився не лише майстерно керувати автомобiлем, а й iнтуїтивно вiдчувати маршрут, завжди доставляючи, незалежно вiд умов, екiпаж i вантаж у визначене мiсце. За словами Олега Олеговича, служба в армiї дала йому безцiнний досвiд, а головне – загартувала характер.
Пiсля служби його перше робоче мiсце було пов’язане з охороною приватного майна. Згодом вiн працював водiєм автотранспортних засобiв у черговiй змiнi ДСНС, а пiзнiше пройщов сходами – вiд стрiльця у пiдроздiлi МВС до посади старшого iнструктора з водiння патрульного вiддiлення.
У 2014 роцi Олег Олегович був направлений до зони антитерористичної операцiї, де гiдно захищав кордони України та отримав статус учасника бойових дiй. Iз початком повномасштабного вторгнення понад два роки гiдно виконував обов’язки водiя-електрика пожежного забезпечення польотiв лiтальних апаратiв усiх типiв.
Складнощiв було чимало, i здоров’я дало збiй. Вiйськово-лiкарська комiсiя визнала вiйськовослужбовця непридатним до подальшої служби, у зв’язку з чим вiн був змушений звiльнитися.
Внаслiдок проходження вiйськової служби йому встановлено III групу iнвалiдностi, що стало серйозним випробуванням, але водночас i новим стартом для пошуку себе у цивiльному життi. Попри всi труднощi, вiн зберiг силу волi та прагнення бути корисним, доводячи, що навiть пiсля втрат можна знайти новi можливостi й продовжити шлях гiдно.
Разом з сiм’єю чоловiк почав будувати нове майбутнє – з вiрою, що навiть у цивiльному життi можна знайти своє мiсце, свою мiсiю i знову бути корисним.
У липнi 2025 року за допомогою у пошуку роботи чоловiк звернувся до Кропивницької фiлiї обласного центру зайнятостi. Разом iз кар’єрним радником вiн переглянув перелiк вакансiй, але не знайшов жодної, яка б вiдповiдала його стану здоров’я.
Водночас, фахiвчиня запропонувала Олегу ознайомитися з iнформацiйною брошурою Донецького державного унiверситету внутрiшнiх справ, де було представлено перелiк вакантних посад. Олег вирiшив дiяти – особисто вiдвiдав навчальний заклад, щоб обговорити перспективи працевлаштування.
I вже на початку жовтня, за направленням служби зайнятостi, вiн успiшно працевлаштувався до Донецького державного унiверситету внутрiшнiх справ на посаду помiчника чергового чергової частини вiддiлу органiзацiї служби.
За словами Олега Олеговича, йому подобається робота та дружнiй колектив, який пiдтримує i допомагає адаптуватися на новому мiсцi.
