У війні з російським окупантами загинули Герої-захисники з Кіровоградської області.
Про це повідомляють обласні громади, інформує Златопіль.
Вчора, 18 лютого, піщанобрідці на колінах з квітами зустрічали колону із загиблим Захисником, Воїном – Триколічем Миколою Васильовичем.
4 лютого 2023 року, під час несення бойового чергування , захищаючи Україну,у безжальній та жорстокій війні за рідну землю, у боях в м.Вугледар, на Донеччині, від ворожої кулі снайпера загинув наш земляк, вірний син, захисник своєї батьківщини, військовослужбовець – Триколічем Миколою Васильовичем.
Микола народився 22 травня 1989 року в селі Лиса Гора, Миколаївської області, Закінчив Лисогірську середню школу. Після отримання атестату навчався в Піщанобрідському професійному аграрному ліцеї за спеціальність кухар-кондитер.
В 2008 році призваний на строкову службу в армію.
З 2014 року приймав участь в антитерористичній операції на Сході України та згодом підписав контракт для подальшого проходження служби. Під час повномасштабного вторгнення країни агресора на Батьківщину і до останнього свого подиху боронив рідну країну, не шкодуючи себе виконував поставлені завдання.
Невтішна звістка надійшла до Вільшанської громади.
Боронячи країну від російського загарбника, вірний військовій присязі, виявивши сміливість і мужність, 13 лютого 2023 року загинув захисник України, уродженець села Добрянка 25-річний Когуч Іван Сергійович.
Церемонія поховання військовослужбовця, захисника України відбулася 19 лютого 2023 року об 11.30 за адресою батьків загиблого: с. Добрянка, вул. Центральна, 24.
11 лютого 2023 року під час виконання обов’язків, пов’язаних із захистом Вітчизни, поблизу населеного пункту Водяне Ясинуватського району Донецької області загинув Прокопишин Віктор Миколайович, навідник 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини А2960.
Віктор Миколайович народився 10листопада 1988 року в с. Губівка Компаніївського району Кіровоградської області. У багатодітній сім’ї Віктор був найменшим.
Закінчив Губівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Після строкової служби у м. Біла Церква Київської області повернувся на батьківщину, де працював у ФГ “Козаков”.
У 2014 році брав участь в АТО, а у 2022-му, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації, вступив до лав ЗСУ.
19 лютого, оголошено Днем жалоби на території Гайворонської громади у зв’язку з похованням Євгена Загороднюка.
Він не міг бути осторонь, коли кляті рашистські війська розгорнули повномасштабну війну проти України, тому добровільно пішов на захист своєї Батьківщини.
Народився Євген Загороднюк 01 липня 1985 року в місті Гайвороні.
Навчався в місцевій загальноосвітній школі №5. У 2000 році, після закінчення 9-го класу вступив до Гайворонського аграрного ліцею.
Наразі навчався на заочному відділенні Гайворонського машинобудівного технікуму, оскільки прагнув до нових знань та вмінь, щоб працювати на благо нашої країни. В навчальних закладах про нього говорили: спокійний, вдумливий, гарно навчався, мав багато товаришів, займався самоосвітою.
Певний період часу працював в Гайворонському ТРЗ. Згодом відправився за кордон.
В жовтні 2022 року був мобілізований, після чого його відправили до Великобританії на навчання з тактичної медицини.
Бойовий медик розвідувального взводу 2-го механізованого батальйону військової частини А4053 загинув неподалік с.Павлівка, Сумської області під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника.
Цього разу біда не оминула дружну Свердликівську родину. На Небеса пішов її вірний син Мігащук Юрій Іванович.
Народився Юрій Іванович 13 травня 1973 року в місті Кіровоград.
Закінчив Торговицьку середню школу. Навчався в ПТУ №30 села Торговиця, де здобув мирну професію – тракториста. Паралельно від навчання працював листоношею, допомагаючи мамі.
У 2014 році, Юрій Іванович проходив службу у 93 бригаді, яка боронила Донеччину. Був учасником оборони Донецького аеропорту.
Звідти привіз пам’ятний сувенір — кулю, що застрягла в котушці ниток, яка завжди лежала в нагрудній кишені. Але в боях за аеропорт таки був поранений — ворожий осколок влучив йому в ліве передпліччя.
Весною 2015 року він повернувся додому. Та внутрішня громадянська позиція не дозволяла йому займатися побутовими справами, у той час, як ворожий чобіт топтав нашу землю. Тому в 2017, 2019, 2020 роках він знову перебував в діючому війську.
З початком повномасштабної війни — 28 лютого Юрій Іванович з односельцями-однодумцями добровільно став на захист нашої держави. Службу проходив в розвідці 61 бригади.
30 грудня 2022 року, під самий Новий рік, отримав поранення, несумісне з життям.
Приютівська громада провела в останній путь Юрія Варченка.
Прощання із 37-річним земляком і справжнім Героєм та захисником України, відбулося у селі Новоселівка. Рідні воїна, односельці та представники місцевої влади гідно провели вірного сина України, долучившись до коридору шани.
Свого часу – у 2015 році він служив в АТО. А вже навесні 2022 року пішов добровольцем на захист своєї рідної Неньки України. Останнім часом воював під Бахмутом, був розвідником.
