17 травня 2024, п’ятниця

Війна за свободу забирає життя синів Кіровоградщини

Війна з підступним ворогом забирає життя захисників з Кіровоградщини.

Громади області повідомляють про загибель наших військових, інформує Златопіль.

1 грудня 2023 року в районі населених пунктів Синьківка-Лиман Перший Купянського району Харківської області, виконуючи бойові завдання, пов’язані із захистом Батьківщини, загинув командир відділення-командир машини 1 механізваного відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальону військової частини А4576, солдат Лях Ігор Валерійович,1997 р.н., житель селища Павлиш.

Про час та місце поховання буде повідомлено додатково.

Ще один Воїн-Захисник поповнив ряди небесного війська. Ним став житель села Іванівка – солдат Івченко Сергій Олександрович.

Дуже молодий, але сміливий і відважний воїн, якому ще б жити і жити. Але війна відібрала у нього цей шанс 30 листопада 2023 року.

Про місце і час формування живого коридору та церемонії поховання Героя повідомлять згодом.

Знову сумна звістка чорним крилом накрила Олександрівську громаду.

Безжальна війна продовжує приносити горе, забираючи найкращих синів України. З невимовним болем та великим жалем повідомляємо, що 30 листопада 2023 року жорстока війна обірвала життя командира аеромобільної роти аеромобільного батальйону старшого лейтенанта ЗСУ Шишака Ігоря Володимировича, 2002 року народження, нашого земляка – жителя с. Бандурове.

Військовослужбовець загинув на полі бою в районі населеного пункту Вербове, Пологівського району Запорізької області.

Трагічна звістка з фронту знову сколихнула Світловодську громаду.

У тяжкому бою з окупантами загинув Мусаєв Сергій Олексійович 1984 року народження.
28-го листопада 2023 року життя нашого земляка трагічно обірвалося у боротьбі проти російських окупантів в районі н.п.Терни, Краматорського району, Донецької області. Герой був солдатом розвідником.

Сергій Олексійович народився в м. Сімферополь, там пішов до школи і отримав базову середню освіту. Після, разом з родиною переїхав до Кременчука, далі вирішив переїхати до Світловодська. Майже все мирне життя працював у сфері будівництва.

Та на жаль, війна жорстока та забирає життя найкращих, тих, які щодня ризикують власним життям заради безпеки інших.

У Сергія Олексійовича залишився маленький син, дружина, батьки.

Знам’янська громада прощатиметься з Героєм, який поклав життя в бою, захищаючи Україну від російських окупантів.

Двадцятирічний солдат Співак Кирило Максимович, вірний військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 30 листопада 2023 року під час виконання бойових завдань із забезпечення відсічі збройної агресії Російської Федерації, внаслідок мінометного обстрілу позицій отримав множинні уламкові поранення несумісні з життям, через які загинув на території Серебрянського лісництва у районі населеного пункту Діброва Сєвєродонецького району Луганської області.

Війна за свободу забирає життя синів Кіровоградщини
Оцінити цей запис

Доставка квітів у Кропивницькому

Коментарі

  • ВОЛОДИМИР

    [ 3 декабря 2023 г. 14:40 ] Антонина: ЧОМУ НЕ ВСІ РІВНІ В УКРАЇНІ
    Вже другий рік страшнй війні,
    На Сході й Півдні України,
    Де на смерть соять наші сини,
    Про що звучить у сводках нині.
    Стільки відбито тих атак,
    І як русні там накришили,
    Де кацапура ніби рак,
    В боях задкує щоєсили.
    Щоб не Європа і не США,
    Як би тоді ми воювали?
    Бо в українця лиш душа,
    Ми ж арсенали всі роздали.
    Колись космічна ця держава,
    Стала не мов той Гондурас.
    Минула ядерна та слава,
    Свого патрона катма у нас.
    Ізраіль нам взірцем не став,
    Де і міністри взяли зброю.
    Кожен єврей там воював.
    А у нас – лише бідняк стає до бою.
    Багаті в армію не йдуть,
    Владу, й провладних обминають.
    Ті в Куршавелі так гудуть,
    Та за бугор усі втікають.
    А влада нас повчає жити,
    Як захищати рідний край,
    Та батьківщину цю любити,
    Лиш їх любимих не чіпай.
    Жорна війни мелють бідноту,
    Героїв в трунах нам везуть,
    Трьохсотих списуються роти,
    Де злидні інваліда ждуть.
    Чи винні ми що така влада,
    Що на Голобородька повелися,
    Що не дають країні ладу,
    Та ми ми росії не здалися.
    Народ фашиста переможе
    І лад в країні наведе.
    Лиш нас підтримай милий Боже.
    Цого і світ терпляче жде.
    Володимир Паладько.

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований