ВIЛ-позитивна жителька Кiровоградщини розповіла розповіла про початок боротьби за життя, інформує Златопіль.
“Звiсно, я могла впасти у вiдчай, по довгу не вiдходити вiд шоку, але я взяла себе у руки. У моєму життi останнiм часом все пiшло не так – рiк тому загинув чоловiк, тепер менi сказали, що в мене ВIЛ. Я сама залишилися iз двома неповнолiтнiми дiтьми. I коли в мене опустилися руки вiд новини про ВIЛ, я згадала про дiтей. Я повинна жити заради них”, – так розпочалося наше iнтерв’ю з Лiною, яка проживає в одному з районних центрiв Кiровоградщини.
Саме пiсля смертi чоловiка у жiнки стався сильний стрес. Вона пригадує тi важкi часи зi сльозами досi, адже не знала, як викарабкається без чоловiка. Нерви були на межi, через що вона рiзко схудла. Вона так думала. Насправдi, то були першi сигнали пройти тестування на ВIЛ. Адже погане самопочуття, втомлюванiсть – були протягом року. Насторожив стоматит. Звернулася до стоматолога. Пройшла ще кiлька обстежень, в тому числi, порадили пройти тестування на ВIЛ. Обстежилася.
“Лiну до мене направили уже пiсля того, як медична сестра повiдомила їй про ВIЛ-позитивний статус. Жiнка була у шоцi, шукала причини. Ми говорили годину. Вона пiшла – їй потрiбен був час, як i кожному, хто чує про хворобу. Наступного дня Лiна до мене повернулася. Ми зробили ще один швидкий тест на ВIЛ. ВIЛ-позитивний статус пiдтвердився. Ми поставили Лiну на облiк, призначили АРТ-терапiю. Незабаром буде мiсяць, як жiнка приймає лiки. Каже, що її самопочуття покращилося. А головне – життя набуло цiнностi”, – розповiдає соцiальна працiвниця Iрина Радченко, яка надає соцiальний супровiд данiй клiєнтцi.
Загалом протягом росiйсько-української вiйни тестування на ВIЛ в межах проєкту HealthLink: «Прискорення зусиль України з метою подолання епiдемiї ВIЛ» пройшло 100 осiб, з яких ВIЛ-позитивний статус виявлено у чотирьох осiб. Вони поставленi на облiк та отримують АРТ-терапiю.
