Олексiй iз позивним «Сава» — сержант 21 окремої механiзованої бригади. У Вербну недiлю вiн разом iз побратимом Андрiєм приїхав до Сум, щоб купити лiки.
Хто ж мiг подумати, що аптека, в яку вони зайшли, за мить опиниться в епiцентрi ракетного удару, який забрав життя 35 людей?
«Я навiть не пам’ятаю другого прильоту. Отямився, лежу на землi. Перевiряю: так, руки цiлi, ноги… А нога десь там за мною телiпається. Я погукав побратима Андрiя, вiн швидко дiстав з машини аптечку. Ми затягнули турнiкети, зупинили кров менi та жiнцi», — згадує Олексiй.
Перший вибух змусив бiйцiв вибiгти на вулицю — там вони побачили поранених. Коли надавали допомогу жiнцi з тяжким пораненням ноги, сталася ще одна детонацiя. Внаслiдок неї Олексiй отримав важке поранення, а Андрiй — контузiю. Та попри це, побратим не розгубився: надав першу допомогу та вiдвiз поранених до лiкарнi.
Саме завдяки вчаснiй реакцiї Андрiя та його знанням тактичної медицини лiкарям вдалося врятувати Олексiєву ногу та стабiлiзувати стан постраждалої жiнки.
До вiйни Олексiй працював пекарем. Пiсля Перемоги мрiє знову пекти хлiб — для дружини, маленького сина та мами, якi чекають його вдома, у Кiровоградськiй областi.
«Якщо, не дай Боже, станеться схожа ситуацiя — зроблю саме так знову, без вагань», — говорить вiн.
Попереду в нього довгий шлях лiкування i реабiлiтацiї. Побажаємо Олексiєвi сил, витримки й якнайшвидшого одужання.
Джерело: Кіровоградський обласний ТЦК та СП
