Танцювати падеспанець, краков’як, карапєт, нарєчєньку і три види польки вчили просто неба в Кропивницькому. Автентичні танці учасники місцевого етно-проєкту “Баба Єлька” зафіксували під час експедицій Кіровоградщиною. Вивчали їх, розповідають, за допомогою відеозаписів і під керівництвом фольклориста й музиканта Іллі Фетисова. Як результат, організували перший в обласному центрі подібний майстер-клас. На танцювальному вечорі побували і наші журналісти.
Танцювальний майданчик влаштували у середмісті Кропивницького – на вулиці Дворцовій. Навчитися танцям, які притаманні Кіровоградщині, прийшли понад пів сотні містян. Аби народний танець жив, треба його танцювати, – говорить хореографиня Наталя Ковальчук. Разом із іншими учасниками етно-проєкту “Баба Єлька” вони сьогодні відроджують українську автентику: “Вивчати його, танцювати, розповсюджувати, говорити, що він є, що він цікавий, надзвичайно емоційний, що це справжній скарб”.
“Будемо вчити традиційні автентичні танці, які побутували і побутують на Кіровоградщині. Це краков’як, падеспанець, яблочко, нарєчєнька. Для цього ми привезли традиційних музик із села Копенкувате Голованівського району. До речі, їхні танці набрали понад мільйон переглядів у Facebook на нашій сторінці”, – додає голова ГО “Баба Єлька” Інна Тільнова.
Скільки знають танцювальних мотивів – рахувати не беруться, – кажуть сільські музики. Радіють, що традиція живе. Питаюся у них, чи часто доводиться грати подібну музику.
“Як просять, то й граємо, як не просять, то не граємо”, – сміється музика Григорій.
“Не рахував, скільки мелодій знаю, ніколи не доводилося, але грали багато і на весіллях, і на проводах, і на святах, і на концертах різних. Що традиція жива – це чудово. Треба, щоб наш народ молодий не забував старе, бо ж без минулого немає майбутнього”, – говорить його колега Анатолій.
Традиційні танці активісти переймали від селян поважного віку. Загалом з експедиціями об’їхали понад 70 сіл Кіровоградщини. Найбільше – дев’ять автентичних танців зафіксували саме на батьківщині запрошених музик – у Копенкуватому Голованівського району.
“Всі села по-своєму танцювальні, але не всі бабусі можуть показати танці. Ми постійно наших респондентів питаємо, чи танцювали, якщо танцювали, то які танці, і вони нам або показують, або розказують. А от коли ми приїхали в село Копенкувате Голованівського району, то нам і показали , і розказали, і ще й навчили”, – розповідає учасниця етно-проєкту “Баба Єлька” Світлана Буланова.
Характерні риси традиційного українського танцю – щирість, емоційність, жвавість, – пояснює Наталя Ковальчук. Танцювали раніше від малого до великого. Рухи прості, запам’ятати їх зможе кожен:
“Опанувати танці не складно. Особливо, коли ти відчув вже оцей ритм, ти вже не думаєш про те, що танцюють ноги, це просто одне задоволення. Раніше танцювали разом, але, звичайно, що були пари, які складали жінки, і це цілком нормально”.
Танцювали автентичні танці у Кропивницькому на честь триріччя етно-проєкту “Баба Єлька”.
“Три роки тому – 13 липня 2018 року ми поїхали в першу експедицію, в село Розсохуватка Маловисківського району. Там ми почали записувати пісні, хоча згодом з’ясували, що не тільки пісні будуть нас цікавити. Сьогодні ми танцюємо на честь “Баби Єльки”, – зазначила Інна Тільнова.
Попри спеку, перший майстер-клас з народних танців у Кропивницькому тривав близько двох годин.
Лілія Кочерга
