10 квітня 2020, п’ятниця

Як жителька Кіровоградщини з ВІЛ-статусом вчилася заново жити в 55 років

Оксана проживає у селі на Кіровоградщині. Що таке ВІЛ-інфекція і як з нею жити – раніше не знала. Тому не відчувала відповідальності за своє здоров’я, навіть, коли почула діагноз.

 – Кілька років тому мені зробили експрес-тест на ВІЛ. Результат показав,  що я ВІЛ-позитивна. Треба було їхати в район на додаткове обстеження – ІФА. Але я проігнорувала це. Думала, що в цьому діагнозі немає нічого серйозного, адже в мене не було ніяких причин для паніки, – розповідає Оксана.

Проте “причини” з’явилися пізніше. Жінці в один момент стало погано – брак повітря, не було, чим дихати.

– У такі моменти я хотіла, щоб мені вдягнули кисневу маску…, – пригадує Оксана.

Тоді в жінки були різні обстеження і різні діагнози. Про ВІЛ-інфекцію вона нічого не казала в лікарні, адже вже забула, що колись її діагностували.

– У лікарні сказали, що в мене туберкульоз. До того ж, три роки тому від нього помер чоловік… Поїхала в обласний центр. Знову обстежувалася, але туберкульоз не виявили. Мені запропонували обстеження на ВІЛ. І після результату ІФА, підтвердилося, що я ВІЛ-інфікована. Я до останнього не вірила, що у 55 років у мене виявили ВІЛ… Як я могла інфікуватися, як?… Не хотіла лікуватися і приймати АРТ-терапію, але мені треба було щось робити, бо було дуже тяжко дихати, – каже Оксана.

У такому становищі жінку “підхопила” кейс-менеджер проекту “Колобаритив послуг з виявлення та лікування ВІЛ” ACCESS Pro в рамках програми PEPFAR (2018 – 2023)” Лариса Павлюченко. Вона за порадою медичних працівників зустрілася з Оксаною і розповіла їй, що з ВІЛ можна жити, якщо приймати АРТ-лікування. Вона надала Оксані необхідну соціально-психологічну допомогу у періоди шоку, розчарування, неприйняття статусу, відмови від лікування.

– Я кілька днів переконувала Оксану, що її стан здоров’я покращиться, якщо вона розпочне лікування. У її випадку вже не було куди відкладати. І так багато часу втратила. Але вона хотіла жити далі – і це була головна мотивація розпочати АРТ-лікування. І вона його розпочала… , – розповідає Лариса Павлюченко.

Півроку пройшло, як Оксана прий           має АРТ-терапію. Її стан здоров’я покращився. Вона щодня ходить на роботу. І ще в неї з’явилося захоплення – їзда на велосипеді.

– У 55 років життя кинуло мені нові виклики. Завдяки допомозі Лариси Павлюченко я розпочала приймати ліки. У мене з’явилися нові захоплення, цінності і прагнення жити! – каже на завершення розмови Оксана.

Вікторія Семененко

 

Як жителька Кіровоградщини з ВІЛ-статусом вчилася заново жити в 55 років
Оцінити цей запис

elflora

Коментарі

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований