Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 23 грудня, містяни попрощалися з Героями, які стояли на захисті свободи і незалежності рідної землі – солдатом Ольгою Животовською та старшим солдатом Олександром Фроловим.
Про це повідомляє міська рада, інформує Златопіль.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Ольга Животовська народилася 30 січня 1993 року в селищі Веселівка Новомиргородського району Кіровоградської області. Навчалася в Приютівській загальноосвітній школі, яку закінчила з відзнакою. Згодом вступила до Кіровоградського фахового машинобудівного коледжу. Ольга завжди відповідально ставилася до навчання і до будь-якої справи, за яку бралася, була дисциплінованою, наполегливою та чесною.
Коли для України настали важкі часи, Ольга Животовська зробила свій свідомий вибір — стати на захист Батьківщини. Пройшовши навчання була зарахована на посаду стрільця піхотного відділення військової частини А4860. Воювала на Курському напрямку, проявляючи мужність, витримку та відданість. Мала статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Серце захисниці зупинилося 11 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населенного пункту Кремяноє Кореневського району Курської області, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність. Саме з того часу вона вважалася безвісти зниклою. Родина жила надією: молилася, шукала, зверталася з численними запитами, сподіваючись на диво. Та згодом збіг ДНК підтвердив загибель Ольги Анатоліївни.
Їй назавжди залишиться 31 рік.
Ольга Животовська була не лише відважною захисницею — у мирному житті вона залишалася передусім людиною великого серця, люблячою донькою, турботливою мамою та ніжною, підтримуючою сестрою. Вона мріяла про щасливе майбутнє для своїх дітей, берегла, навчала добру, чесності та любові до України. Навіть на війні думками завжди була поруч, оберігала, жила надією повернутися.
В жалобі залишилися: батьки, сини, брати та друзі
Олександр Фролов народився 6 червня 1979 року у Кропивницькому. Навчався в «Академічній гімназії» Після закінчення закладу освіти вступив до Кропивницького фахового ліцею харчування, де здобув фах кухаря-кулінара. Розпочав свою трудову діяльність на будівництві у різних містах України.
Він був людиною з “золотими руками”. Умів усе: полагодити, збудувати, допомогти – і завжди робив це з душею. Для родини він був надійною опорою, для друзів – щирим товаришем, для всіх навколо – людиною, до якої можна було звернутися по допомогу.
З початком повномасштабного вторгнення, Олександр Фролов не міг залишитися осторонь. Добровільно вступив до лав Збройних Сил України, боронив рідну землю, не думаючи про себе – думав лише про те, щоб захистити свою країну. Він завжди був відповідальним і сильним – саме таким залишився й на війні. Після проходження навчання, був зарахований на посаду стрільця піхотного відділення військової частин А4245.
На лінії бойового зіткнення він проявив себе як надійний побратим: спокійний, витриманий і дисциплінований. Ніколи не відступав від поставлених обов’язків, підтримував бійців поруч і завжди виконував свою роботу сумлінно й віддано. Був нагороджений відзнакою президента «За оборону України», мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Серце воїна зупинилося 11 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання необхідного для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави, у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України в районі населеного пункту Стариця Харківської області.
Йому було 46 років …
Олександр Фролов був доброю, компанійською людиною, що вмів зігріти словом, підтримати жартом і створити довкола себе атмосферу довіри. Саме таким його пам’ятають рідні, друзі та побратими — відкритим, чесним і мужнім.
Без рідної людини залишилися; мама, сестра, племінники
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям! Вічна пам’ять Героям нашого часу!
