Вчора, 17 липня, з росiйського полону додому повернулися 95 українських захисникiв. Серед них i житель Карлiвки Соколiвської громади 21-рiчний Олексiй Ружиненко.
Про це повiдомили в громадi, iнформує Златопiль.
Його повернення стало найкращим i найбажанiшим подарунком на день народження мамi – Ользi Аркадiївнi. Про нього вона мрiяла понад два з половиною роки. Жiнка подiлилася радiсними емоцiями i розповiла, як чекала сина з полону, про що вiн мрiє i як зустрiчатиме його вдома.
“Олексiй – єдиний син у нашiй родинi, пiзня дитина. У 2022 роцi проходив строкову службу у прикордонних вiйськах у Херсонськiй областi бiля Чонгару. Там 24 лютого, у перший день вторгнення росiян в Україну, вiн разом iз побратимами потрапив у полон. З того часу аж до сьогоднiшнього дня був у росiйськiй неволi”, – розповiдає Ольга Аркадiївна.
Жiнка каже, про те що син потрапив у полон, дiзналися iз вiдео, яке зняли росiяни, коли брали наших прикордонникiв у полон, а потiм подзвонили до неї i показали сина. З того часу для батькiв настали довгi днi важкої невiдомостi чекання.
Уже у квiтнi минулого року про перебування Олексiя Ружиненка в росiйському полонi мамi розповiв український захисник iз Днiпра, який перебував там разом з її сином i якого звiльнили з полону ранiше. Вона дiзналася, що Олексiя тримають в селi Олексiївка бiлгородської областi росiйської федерацiї. Кожного разу, коли вiдбувався черговий обмiн полоненими, сподiвалася, що її син повернеться додому. I ось нарештi, у її день народження, пролунав довгоочiкуваний дзвiнок.
“Вiн подзвонив i привiтав мене з днем народження. Я одразу навiть не впiзнала його голос, ще й зв’язок був дуже поганий. А коли зрозумiла, що це мiй Льоша, радостi не було меж, – зi сльозами дiлиться емоцiями мама. – Сьогоднi вже двiчi говорили з ним по телефону, все хочу його розпитати, як здоров’я, чи не знущалися в полонi, а вiн вiдповiдає: “Мамо, не хвилюйся, все добре”. Каже, якщо розказуватиме, то хвилюватимуся ще бiльше. А я ж бачу, що худий такий, виснажений. Але головне, що живий i вже вдома, в Українi. Iншi хлопцi розповiдають, що в полонi було всього, i били, i знущалися, але було, що й тамтешнi люди спiвчували i їх пiдгодовували, щоб вони могли там триматися…
Звiльненню односельця з полону радiють усi жителi Карлiвки. Мати захисника каже, телефон цього дня був просто “червоним” вiд дзвiнкiв. Жiнка вдячна всiм, хто роздiлив з родиною цю радiсть, особливо ж дякує Наталiї Мокряк, Любовi Шевченко, Тетянi Хомутовськiй, Тамiлi Явдощук, якi увесь час з першого дня полону сина пiдтримували родину i допомогали пережити цей важкий час. Не залишали в бiдi батькiв Олексiя i рiдна Карлiвська школа, Соколiвська сiльська рада та багато небайдужих односельцiв.
Нинi Олексiя пiсля реабiлiтацiї чекають вдома. Мама вже збирається готувати улюбленi синовi страви.
“Буде i борщ, i голубцi, якi син дуже любить, а ще смажена риба, i варенi раки. Вiн дуже любить рибалити i ловити раки. Сказав менi, що коли приїде додому, перше, що зробить – пiде ловити рибу i раки”, – розповiдає про мрiю сина мама.
Чекають вдома Олексiя Ружиненка i всi, хто за нього увесь цей час хвилювався i пiдтримував. Одна з таких жiнок – Наталiя Мокряк, яка як нiхто розумiє, що значить для мами дочекатися звiльнення рiдної дитини з полону.
“Коли мiй син Роман Мокряк був у росiйському полонi (нагадаємо, Роман Мокряк, капiтан малого артилерiйського катера “Бердянськ”, якого у 2018 роцi взяло на таран росiйське судно i екiпаж катера потрапив у полон), Олексiй Ружиненко тодi навчався в 11 класi Карлiвської школи. Вiн тодi мене дуже пiдтримував, писав Ромi листи, брав участь в акцiях на пiдтримку наших морякiв. Брав активну участь у вiйськово-патрiотичнiй грi “Сокiл Джура”, був спортивним, гарно вчився. Вiн мрiяв вступити у вiйськове училище, пiшов на строкову службу, щоб потiм залишитися на службi. Але в перший день вiйни сам потрапив у полон. Я зранку 17 липня подзвонила до його мами привiтати з днем народження i побажала, щоб найкращим подарунком стали обiйми найрiднiшого. Я ще не знала про обмiн. I тут мрiя здiйснилася. Все село було “на вухах” вiд радостi, – розповiдає Наталiя Мокряк. – З нетерпiнням чекаємо зустрiчi, коли зможемо обiйняти Олексiя. Щирi вiтання родинi! З поверненням додому вiтаємо усiх захисникiв!
Нинi Олексiя Ружиненка чекають вдома, поки вiн пройде реабiлiтацiю та вiдновить здоров’я.
