13 серпня 2020, четвер

Житель Кіровоградщини обрав програмування за покликанням, а не через гроші (ФОТО)

Веб – розробник з Бобринця не збирається їхати з рідного міста, змінив роботу бухгалтера на програміста і мріє про активну молодь.

Володимир Нечай вже 5 років працює веб розробником у представництві канадської компанії в Кременчуці. Змінив професію бухгалтера через те, що зацікавився програмуванням, про великий заробіток тоді не думав. 

“Комп’ютер у мене з’явився на другому курсі, але він був вдома, у Бобринці, тому я рідко його бачив. Вивчився на міжнародній економіці і пішов працювати бухгалтером.
Це була моя перша робота, але в процесі ознайомлення я вже зрозумів, що можна автоматизувати процеси (ми працювали в таблицях Excel). Тому почав розбиратися, і в результаті написав формули, які заміняють роботу трьох людей. Не всі з мого відділу захотіли вчитися, тому декого звільнили. Моя ж начальниця, якій на той час було 60 років, захотіла розвиватися і вивчати комп’ютер, і я її навчив користуватися ПК. Це був мій перший менторський досвід. Зараз досі бухгалтерія цього закладу працює в моїх програмах”. 

Тоді я зацікавився ще більше програмуванням і вирішив вчити мову, на якій написано Excel. Але мені вона не сподобалася, тому почав читати про PHP і паралельно знайшов школу програмування Ш++. 

Я прийшов ще тоді, коли програмісти заробляли відносно небагато, прийшов за покликанням, а не за грошима

Та і школа тоді ще була платна (у період до 2014 року Школа програмування Ш++ навчала платно, ― прим. ред.).  

У Ш++ мене найбільше вразила легкість сприйняття. Хоч за навчання я платив, але  зацикленості на грошах не було. Я тоді думав над тим, щоб іти працювати у великий холдинг бухгалтером. Після декількох занять я повідомив ментора Школи, що можу покинути навчання і був готовий заплатити за ті заняття, які вже пройшов. Але він відмовився і сказав що не в грошах щастя. Коли я з’їздив на співбесіду в холдинг, вона мене розчарувала, і тоді зрозумів, що більше не хочу працювати у бухгалтерській сфері. 

Вчився на гроші, які заробив ще під час навчання в університеті. Я їздив тоді до Швейцарії та Франції на практику. Весь заробіток привіз і поклав у франках та євро дома. А потім настав час їх розміняти для навчання.  

Не можу сказати, що виходило прямо ідеально, але було класно. Нас вчили по одній мові програмування на тиждень. Це був супер інтенсив, а особливо для мене. Я працював у навчальному закладі в Бобринці з 8 до 17, щосереди на 18 у нас було заняття. Тобто я відпрошувався з роботи на годину раніше в середу, їхав 1,5 години в Кропивницький на автобусі, біг в школу, вчився до ночі. За ночівлю в місті домовлявся за копійки у знайомих. О 5-ій ранку вставав, їхав назад на автобусі і одразу йшов на роботу на 8 ранку. А в суботу на весь день я знову їхав на навчання тоді ще в Кіровоград. Так тривало півроку точно. 

В процесі навчання Володимир зрозумів, що точно буде змінювати сферу діяльності, адже на додачу до бажання опанувати нову професію його життя кардинально змінилося: він одружився і чекав на доньку.

“Я був дуже вмотивований завершивши навчання і почав активно шукати роботу. Знайшов доволі швидко в Кременчуці компанію, в якій я і до сьогодні працюю. Раніше я ще паралельно працював на фрілансі, тому що купував житло, треба було багато працювати, однієї роботи не вистачало. Потім я купив машину, також потрібно було додатково заробляти. Але зараз я вже майже не беру проєкти поза основною роботою”.

Змінювати роботу не збирається, адже цінує довіру і команду, з якою працює. 

“Я б на такій роботі працював все життя. Мене люблять-поважають, я їх теж, не бачу сенсу шукати щось інше. На фрілансі все погодинно, дивляться, контролюють роботу. Трекінг (відстеження часу, витраченого на роботу, ― прим. ред.) я дуже не люблю,  деяким клієнтам так і кажу: я не буду трекати, тому що не хочу. На мою думку це образливо для спеціаліста високого рівня, для мене це прояв недовіри. Я краще буду брати рівнем, якістю роботи і чесністю. Тим паче можна подивитися відгуки на UpWork (сайт для пошуку роботи в сфері ІТ ― прим. ред.), де у мене 100% профіль ― всі винагороди, які можна зібрати, у мене є ― це дуже високий показник. Мало розробників моєї спеціалізації мають 100% показник. Я знаю одного, якого звати також Володимир Нечай, він з Одеси. Уявляєте, яке співпадіння (сміється, ― прим. ред.)”.

На думку розробника жити у Бобринці дуже комфортно і недорого. Змінити місце проживання пробував один раз не надовго, але потім все ж повернувся в рідне місто. 

“Я переїздив на першу роботу в Кременчук на декілька місяців. На той час дружина була вагітна і стало питання, де ми будемо жити. Вирішили повертатися в Бобринець, де ростити дитину, на нашу думку, безпечніше. Люди заради дітей переїжджають в інші країни або великі міста, а ми навпаки (сміється, ― прим. ред.).
Я тут всіх знаю, мені дуже комфортно, мої друзі тут ― я вирішив по простому шляху іти.

Неабияка перевага  ― тут все дешевше. Єдине, чого не вистачає ― секції з гімнастики. Донька хоче займатися гімнастикою, але поки відвідує танці”. 

А в іншу країну переїжджати я б теж не хотів. Люди за кордоном не погані, вони , можливо, навіть кращі але вони не рідні. Мені дома добре і тому я не бачу жодної причини щось міняти. 

Зараз Володимир ― волонтер в Школі програмування Ш++. Викладає напрям e-commerce. Йому подобається долучатися до проєкту, філософію якого розділяє і сам.

“Через півроку після випуску з Ш++ я так надихнувся, що в Бобринці створив школу, де теж навчав програмуванню. Я знайшов приміщення, ходив по навчальним закладам, намагався вчити. Але вчив недовго ― розчарувався, тому що прийшли люди, які нічого не розуміли, не робили і не намагалися. Згодом студентів стало менше і ми перейшли на онлайн формат. Але так це все далі і не пішло. Я розчарувався і 4 роки не займався волонтерством і викладанням в програмуванні. Але я дуже люблю вчити. Тому і вирішив допомогти школі, у якій сам вивчився на програміста. Мені подобається те, що вже відсіюються люди, які не вмотивовані, студенти вже мають рівень підготовки і з ними простіше працювати. Навіть якщо я не довчу своїх студентів, але вони підуть на роботу, то я буду вважати, що допоміг їм. Мій курс короткий і моя ціль ― щоб всі пішли працювати. 

Також дуже важливо те, що можна здобути комунікаційні навички під час навчання. Робота в ІТ ― це не тільки програмування, це і софт скіли, робота в команді. І це навіть важливіше. Ш++ дає можливість ці софт скіли набути. Вивчити алгоритми недостатньо, тому я б рекомендував спілкуватися, веселитися, отримувати від навчання задоволення, якщо щось не виходить, то питати поради”. 

Я навіть придумав собі правило: якщо мені впродовж години не вдається розібратися, значить, потрібно у когось запитати. 

У вільний від роботи час Володимир відпочиває з сім’єю, тренується, любить робити життя цікавим: організовує походи, ходить на рибалку, збирається з друзями на кіно.  

Окрім того має активну громадянську позицію: організовує заходи для молоді. Є лідером громадської організації “ТЕМП”. Хоче, щоб молоді люди були культурнішими та безкорисливішими. На його думку громадські активісти  вже багато чого змінили за останні роки, тому потрібно не зупинятися.

Ірина Іванова, координаторка Школи програмування Ш++

Житель Кіровоградщини обрав програмування за покликанням, а не через гроші (ФОТО)
1 голос[ів]

elflora

Коментарі

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований