Надія Зачепа з Олексіївки Кропивницького району 32 роки працювала трактористкою. Чому обрала таку професію та чи не розчарувалася у своєму виборі – читайте у матеріалі сайту Златопіль.
“Вчилася я у Бобринці, в СПТУ №2. Туди вступила, коли мені було 17 років. Після закінчення школи рік працювала дояркою, а тоді клич – “дівчата, на трактор”. Пішла вивчилася, потім на рік у декрет пішла, а після декрету, як сіла на трактор, то так все життя трактористкою й працювала”, – розповідає Надія Андріївна.
У свої 72-роки вона жвава і струнка. Каже, що такою була завжди, та це не завадило працювати на важкій техніці.
“У нашій групі було лише троє дівчат. Двоє працювали за спеціальністю, а третя ні, вона потім взагалі десь поїхала. Ніколи від хлопців ми не чули питання, чому прийшли вчитися на трактористок. Я навіть тимчасово виконувала обов’язки бригадира тракторної бригади – два з половиною роки, то завжди ми працювали з чоловіками на рівних і пліч-о-пліч”, – каже жінка.
Жодної роботи Надія Андріївна не цуралася:
“Вміли працювати на всіх тракторах, які були. Третій клас в мене був механізатора широкого профілю, а тоді я перездала на перший. Інструктори до нас приїжджали із школи механізації і я перездала. І орала, і сіяла, і культивувала – будь-яку роботу, яку давали, робила. І сапали міжряддя, кукурудзу сіяли, соняшники сіяли – що хлопці, те й я”.
Робота трактористки не така і складна, – каже Надія Зачепа. – Жінці вона подобалася.
“Про якусь іншу професію я навіть не міряла. Скажу вам по-правді, з чоловіками легше працювати, ніж із жінками. Ні скільки там якоїсь події, – одразу плітки і склоки, а мужикам таке в основному не цікаво”, – сміється вона.
Кор.: А не хотілося вам сукню одягти на роботу, нафарбуватися?
“Та який там дурінь фарбувався! Ні зачіски, ні макіяжу – нічого. Я завжди в брюках була, а як якесь свято, то тоді лише сукню одягала, а жінки інші казали, що мені не личить, може, заздрили”, – каже Надія Андріївна.
Покійний чоловік Надії Зачепи разом із нею працював механізатором. Каже, попри роботу дружини в чоловічому колективі, ніколи її не ревнував. Зате їм завжди було про що поговорити – обоє любили техніку і сільське господарство.
“Він старший був за мене, ми познайомилися поза навчанням. Помер мій чоловік завчасно – мені було 27, а йому 35. Два сини в нас. Старший тут живе, працює у фермера, а менший в Кетрисанівці. Обидва механізатори і онук механізатор”, – говорить жінка і додає, що інколи родичі жартують над нею – пропонують сісти за кермо трактора С-100 і поквитатися з недругами.
“Це такий трактор потужний з лопатою, що дороги прочищає, горне. То вони мені кажуть, щоб сідала на того трактора, а як хтось не сподобався, під’їхала – і хату тільки фух”, – сміється вона.
Надія Зачепа каже, що і зараз сіла б за кермо трактора. Це, за словами жінки, як на велосипеді – варто лише навчитися.
Лілія Кочерга
