Жителька мiста Олександрiя Кiровоградської областi Вiра Вовк вiддала грошi, якi збирала на весiлля онуку Денису Карпенку, на потреби Збройних Сил України.
Про це повiдомляє Суспiльне, iнформує Златопiль.
Вiйськовий загинув 15 квiтня цього року внаслiдок ракетного обстрiлу росiйськими солдатами олександрiйського аеродрому. Йому була 25 рокiв.
За тиждень до загибелi одружився
За словами бабусi, за шiсть днiв до загибелi її онук одружився. “9 квiтня, коли вони вийшли з дружиною Катею з розпису, то були такi щасливi, обiймали мене. Це була наша остання зустрiч з Денисом. Я нiколи не забуду його радiсне обличчя та неймовiрно щасливi очi”.
Напередоднi ракетного обстрiлу почувалась тривожно, пригадала жiнка. Всю нiч не могла спати, на ранок дiзналась, що її онука немає в живих.
“О 6:30 нам подзвонили i сказали, що пiд уламками знайшли тiло Дениса. Це невимовний бiль для усiєї нашої сiм’ї. Його батько – вiйськовий, мама працює у вiйськовiй частинi теж. Денис часто примiряв форму тата. Закiнчив Криворiзький коледж Нацiонального авiацiйного унiверситету. Служив у Калинiвцi Вiнницької областi, потiм його перевели в Олександрiю, отримав звання лейтенант”.
Денис був свiтлою та доброю людиною
Зi слiв Вiри Вовк, онук любив дiлитися з нею секретами, про свою роботу розповiдати не хотiв. “Це така свiтла дитина була, просто свiтла. Вiн не пив, не курив, не говорив лайливих слiв. З самого малечку постiйно допомагав менi, вiн був свiтлячок у нас”.
Поховали Дениса Карпенка на вiйськовому кладовищi. Зi слiв жiнки, добиратись на могилу онука їй далеко. Чи не щодня туди їздять його мама та дружина.
“З перших днiв вони посадили на його могилi квiти. На 40 днiв Денис менi наснився, попросив не приносити йому гвоздики. На ранок у мене на клумбi зацвiли маки, я їх нарiзала i повезла йому. А працiвники вiйськової частини, якi приходили на його могилу, приносили гвоздики, перев’язанi патрiотичною жовто-блакитною стрiчкою”.
З 2014 року жiнка допомагає українським вiйськовим. Через волонтерiв на фронт перадає харчi.
“У мене виросла цибуля, нарвала снiп i передаю. Як тiльки дозволяє менi здоров’я, печу коржики, готую кров’янку, рiжу вiнегрет. У хлопцiв на передовiй теж буває день народження i смачного їм хочеться з’їсти. Менi аж соромно, що нинi крiм випiчки я бiльше не можу нiчим їм допомогти, бо через спеку туди не все доїде”.
На дев’ятий день пiсля смертi онука Вiра Вовк вирiшила вiддати волонтерам грошi, якi збирала йому на весiлля. Скiльки, назвати не захотiла. За словами жiнки, зробила це, щоб врятувати чиєсь життя.
“Нехай ця помiч буде краплею в морi, але ще хтось докладе декiлька гривень i волонтери зможуть купити нашим бiйцям тепловiзори чи iншу необхiдну амунiцiю. Я була готовою до того, що мiй онук може воювати на фронтi, але не до того, що його вб’ють на аеродромi в рiднiй Олександрiї. Увi снi вiн часто приходить до мене i просить не плакати, тому з усiх сил я намагаюсь стримувати себе i виконую його прохання”.
Нагадаємо, 15 квітня росiйськi окупанти нанесли ракетний удар по аеродрому в Олександрiї. Внаслiдок влучання загинули шестеро військових.
