Мешканка села Кропивницького Новоукраїнського району Лариса Краснощок має позитивний досвід співпраці зі службою зайнятості, яка у складні періоди її життя неодноразово ставала надійною опорою.
Лариса Краснощок здобула освіту в Бобринецькому сільськогосподарському технікумі ім. В. В. Поприка за спеціальністю «Організація виробництва». Ця спеціальність відкрила для жінки широкі можливості й дала базові знання одразу в кількох напрямках: тваринництві, садівництві, автосправі та бухгалтерії. Окрім того, вона отримала посвідчення водія категорії «В» і впевнено опанувала навички керування легковим автомобілем.
Перша зустріч зі службою зайнятості сталася, коли дізналася про формування групи за освітньою програмою з комп’ютерної грамотності. Маючи природну допитливість і легкий характер, вона без вагань вирішила спробувати та опанувати знання для роботи з комп’ютерною технікою. Навчання стало для неї справжнім відкриттям: курси підвищення кваліфікації розширили її професійні можливості та додали впевненості у пошуку підходящого місця роботи.
Після закінчення навчання професійний шлях Лариси Краснощок був все ж непростим: доводилося працювати на різних посадах, у тому числі й низькокваліфікованих. Вона працювала обліковцем руху зерна на току, допомагала на тракторній бригаді, була різноробочою в місцевому саду, збирала ягоди та фрукти, виконувала обов’язки підсобного робітника. Коли завершувалися сезонні роботи, працювала молодшою медичною сестрою. Лариса не цуралася жодної роботи. «Бралася за все, – каже вона. – У селі треба працювати і господарство тримати, бо в мене є родина, яка хоче їсти щодня. Вдома сідала за трактор чоловіка й допомагала обробляти земельні паї. Як кажуть, ноги вовка годують – без роботи ніяк. Складати руки це не про мене».
Трудові будні, сезонні роботи та господарські турботи загартували Ларису Краснощок. Вона звикла жити в ритмі праці, у постійному русі, і саме ця звичка допомагала їй завжди знаходити сили рухатися вперед і не втрачати віру в себе.
З початком повномасштабного вторгнення її чоловік разом із односельцями став на захист кордонів нашої держави на Херсонському напрямку. На плечі Лариси Краснощок лягли важкі турботи домашнього господарства, та навіть у цих складних умовах вона не втрачала рішучості.
Попри всі труднощі, Лариса Краснощок завжди шукала можливості для розвитку й упевнено крокувала вперед, демонструючи силу характеру та стійкість у будь-яких випробуваннях.
Черговий поворот долі – знову залишилась без роботи. Лариса Краснощок одразу звернулася до Новоукраїнської філії обласного центру зайнятості.
Друга зустріч зі службою зайнятості також виявилася для Лариси надзвичайно цікавою та доленосною. Під час співбесіди з кар’єрним радником вона звернула увагу на вакансію, яка вимагала нового рівня водійської майстерності – водій автотранспортних засобів категорії «С» у ПАФ «Ганнівська». Усвідомлюючи, що такої категорії у неї ще немає, Лариса Іванівна повідомила про готовність підвищити кваліфікацію та здобути необхідні знання.
Фахівці Новоукраїнської філії запропонували їй взяти участь в експериментальному проєкті з професійного навчання жінок у сферах, де вони традиційно недостатньо представлені. До того ж наголосили, що навчання через службу зайнятості гарантує працевлаштування.
Після узгодження з роботодавцем-замовником професійного навчання про перспективи працевлаштування Лариса розпочала навчання в ОКНКК «Аграрник». Освоєння теоретичної частини було для неї відносно легким, адже більшість знань уже мала завдяки попередньому досвіду. Справжнім випробуванням стало практичне водіння у місті Кропивницький, де маневрування, паркування та іспит з правил дорожнього руху вимагали максимальної концентрації та стресостійкості. «Я була дуже задоволена майстром, який керував моєю практикою, – згадує Лариса. – Професійний і досвідчений, виважений та спокійний, він допоміг мені опанувати всі тонкощі водіння вантажним транспортом навіть у екстремальних умовах».
Навчання завершилося, і за направленням Новоукраїнської філії Лариса була працевлаштована в ПАФ «Ганнівська», де під керівництвом досвідченого водія працювала водієм молоковоза. Щодня з самого ранку Лариса вирушала вулицями свого села та сусідніх населених пунктів, збираючи свіже коров’яче молоко. Вона ретельно слідкувала за якістю молока та дотриманням усіх технологічних норм, а потім звозила його на ферму господарства, де стояв потужний молоковоз із цистерною для подальшого транспортування сировини на переробку до молокозаводу. У зв’язку зі зменшенням обсягів молока роботи стало менше, тож Лариса шукає нові шляхи для професійної реалізації.
«Наразі я мрію отримати посвідчення водія – на великі вантажівки, які дозволять мені досягти вищих заробітків. Водіння вантажівок дальнього маршруту у нашій сім’ї – своєрідна традиція: і батько, і брат завжди були для мене прикладом. На жаль, я не встигла попрактикуватися з братом у водінні таких машин – він вирушив захищати нашу державу, наш спокій і суверенітет. Тож сподіваюся, що поки він повернеться, я опаную нову категорію, а практику й навички зможу відточити разом із ним», – каже Лариса.
