Жителька Кропивницького розповiла про свою рiдкiсну хворобу та шлях, який вона пройшла до встановлення дiагнозу.
Про це пише БО «100 вiдсоткiв життя. Кропивницький», iнформує Златопiль.
Це анонiмна iсторiя 40-рiчної жiнки Ганни (iм’я змiнено), викладачки з мiста Кропивницький, яка бореться з рiдкiсною хворобою – туберкульозний вовчак. Її iсторiя – це сповiдь жiнки, яка немов заново виборює право на життя.
«У мене туберкульоз носа, тiла, гортанi або, як кажуть, туберкульозний вовчак. У мене не вистачить слiв, щоб описати свiй бiль. Я починаю говорити – на очах сльози. Ми звикли, що на туберкульоз хворiють безхатьки чи алкоголiки. Але не звичайна людина, яка нормально харчується, веде здоровий спосiб життя. Якби були хворi легенi, я би про це, можливо, i не говорила. А так це обличчя. Мене щоразу запитують: «У тебе дерматит?», «А ти до бабки ходила?», «А ти щось пила?…» Емоцiйно – це складно переживати. Особливо, коли ти переживаєш мiсяцi, роки…
До того, як менi поставили дiагноз пройшло чотири роки. У мене закрита форма. У бiопсiї побачили клiтини Пирогова. А паличку Коха не можливо було виокремити. I лiкар поставив дiагноз за бiопсiєю i за клiнiчними ознаками.
А починалося все з гортанi у 2019 роцi. Через рiк це було в серединi носа. Ставили лiмфацитарний iнфiльтрат. Менi на той час було 36 рокiв. Бiль iз горла шпигав у голову, дуже болiло. У носi iнфiльтрат почав перекривати прохiд справа. Спершу його вирiзали в гортанi, а через рiк видалили в носi. Але все почалося заново…
Почалося iз кiнчика носа. Був один прищ, другий. Червоний, глибокий, як фурункули. Вони не проривали. Кiнчик носа повнiстю став червоний. Через рiк весь нiс був такий. Температури не було, аналiзи кровi хорошi, трохи пiдвищене соє. Мене лiкували дерматологи. Але потiм нiс прорвало, кров… Потiм почало кидати прищi на щоки. I ось так я ходила. Я почала задихатися. В носi почали вiдкриватися язви.
На цьому етапi менi допомiг Колосовський В’ячеслав Станiславович. Вiн почистив менi нiс i все вiддав на бiопсiю. Бiльше нiхто не хотiв за це братися, казали, що я помру на операцiйному столi. Пiсля чищення менi стало легше дихати. Я ожила. А так ходила два роки. Я пройшла купу МРТ i КТ. Я не знаю, як я це все витримала.
Я почала знову обходити лiкарiв, адже боялася, що все це повернеться. Звернулася в департамент охорони здоров’я обласної вiйськової адмiнiстрацiї з проханням посприяти її керiвника Олега Рибальченка в якiсному медичному обстеженнi. У результатi я була в багатьох лiкарнях, у тубдиспансерi мене оглянули директор Галина Горенко i її заступник Оксана Цапик. Менi зателефонували i повiдомили дiагноз «туберкульозний вовчак».
Чотири мiсяцi я пропила протитуберкульозну терапiю першого ряду. Потiм менi призначили препарати другого ряду. Помiтно стає краще. Менi необхiдно лiкуватися до наступного листопада, 18 мiсяцiв. Зараз мене лiкують Оксана Цапик, Вiкторiя Стоян. Дуже сумно, що менi так довго шукали дiагноз. У мене один хрящ прогнив i я потребуватиму пластичної операцiї. Менi дали на рiк третю групу iнвалiдностi. У мене понiвечене життя… Я випала з життя, кар’єри. Намагаюся не впадати у вiдчай, зберiгаю спокiй. Дотримуюся рекомендацiй лiкаря, отримую моральну пiдтримку i соцiальний супровiд у БО «100 вiдсоткiв життя. Кропивницький». Дуже вiрю, що все налагодиться. I я знову повернуся до свого звичайного життя».
Ганна перебуває пiд соцiальним супроводом проєкту “100 вiдсоткiв життя та якiсних послуг на Кiровоградщинi”, що пiдтримано Глобальним фондом. Її соцiальна працiвниця Тетяна Грибок завжди консультує та пiдтримує Ганну, адже їй зараз так необхiдна моральна пiдтримка.
Вiкторiя Семененко
