Онкомаркери — це специфiчнi бiлки/антигени, якi утворюються в кровi. Зазвичай вони видiляються клiтинами в незначнiй кiлькостi, але їх концентрацiя може рiзко зростати, коли в органiзмi вiдбувається злоякiсний процес.
Про обстеження та як правильно пiдготуватися до здачi аналiзiв розповiла лiкар-лаборант вищої квалiфiкацiйної категорiї Кiровоградського обласного онкологiчного центру Галина Непоменко.
Пiдвищення рiвня онкомаркерiв, з одного боку, дозволяє виявити патологiчний процес задовго до появи перших проявiв захворювання, цей аналiз також допомагає встановити точний дiагноз. Однак не всi маркери використовуються самi по собi для виявлення раку.
У клiнiчнiй практицi застосовують приблизно 30 онкомаркерiв, при цьому видiв раку набагато бiльше, i один i той саме маркер може говорити про рiзнi онкопатологiї i навпаки, рiзнi маркери можуть вказувати на один i той саме вид раку.
Припустимо, раково-ембрiональний антиген може допомогти контролювати товстий кишечник, рак яєчка. Втiм, бувають i такi ситуацiї: наприклад, пацiєнтка з четвертою стадiєю раку яєчникiв може мати як високi, так i низькi онкомаркери. У першому випадку вони стають iнформативними для лiкаря, їх коливання може вказувати на ефективнiсть лiкування, у другому вони нiчого не можуть сказати.
Онкомаркери не слiд розглядати окремо вiд iнших обстежень. У разi, якщо дiагноз не визначений, низький рiвень маркерiв може дати хибний спокiй, i пацiєнт не стане обстежуватися далi, а пухлину не зможуть виявити на раннiй стадiї, коли прогноз лiкування бiльш оптимiстичний.
При вже встановленого дiагнозу маркери як правило служать непрямою ознакою ефективностi проведеного лiкування; вони також можуть служити ранньою ознакою повернення пухлини (це називається «маркерний рецидив»), в такому випадку необхiдно провести додатковi обстеження, аби зрозумiти причину такого пiдвищення.
При використаннi пухлинних маркерiв в якостi показника ефективностi лiкування слiд пам’ятати про можливiсть так званої “спалаху” – пiдвищення їх концентрацiї пiсля введення лiкарських препаратiв. Це обумовлено загибеллю клiтин пухлини i масивним викидом онкомаркерiв в кров iз загиблих клiтин, i не є ознакою неефективностi лiкування.
А незначне вiдхилення цього показника — в межах пiвтора-двох норм — не завжди є ознакою онкологiї, причиною також можуть бути запальнi процеси, травми органiв, гормональнi збої, стрес.
Як правильно пiдготуватися до здачi онкомаркерiв?
Є кiлька правил:
— аналiз кровi здають з ранку натщесерце;
— краще перед здачею пити багато води;
— не вживати медпрепарати перед здачею або повiдомити про них свого лiкаря;
— обмежити фiзичну активнiсть;
— варто утриматися вiд здачi аналiзу пiд час ГРВI або iнших гострих фаз захворювань, не пов’язаних з основним дiагнозом, тому що це вплине на показники, а для онколога вони можуть стати критичними;
— при проведеннi аналiзу у жiнок також враховують менструальний цикл.
У клiнiко-дiагностичнiй лабораторiї ( КДЛ ) Кiровоградського обласного клiнiчного онкологiчного центру визачаються такi онкомаркери:
Раково-ембрiональний антиген (РЕА, СЕА) – Загальний пухлинний маркер, що визначається при багатьох новоутвореннях: травної системи, рак шийки матки, рак легень, рак яєчникiв, рак молочої залози, медулярний рак щитоподiбної залози.
СА-15-3 – Рак молочої залози.
СА-125 – Рак яєчникiв.
НЕ-4 – Рак яєчникiв.
SСС – антиген плоскоклiтинної карциноми.
Рак шийки матки, ротової порожнини, стравоходу, голови i шиї, легенiв, анусу i шкiри.
Простата –специфiчний антиген (РSА) загальний – Рак простати, але може бути пiдвищений при аденомi простати.
Тиреоглобулiн – Пiсляоперацiйний маркер раку щитоподiбної залози, крiм медулярного.
Джерело: КНП “Обласний клiнiчний онкологiчний центр Кiровоградської обласної ради”
