Багато століть існує наше королівство. Воно багате своїми історіями, пригодами, які в ньому відбувались та своїми, деколи, дивакуватими жителями. Але інколи, щастю приходить кінець, так сталось і в нашому випадку. З часом до влади почали приходити злі, жадібні, бридкі люди. Вони почали нищити та розкрадати королівство, як тільки самі того хотіли, і не було на них управи.
Ці керівники, боялись всього чого тільки можна. А то і правильно «страх» то є великий ричаг в нашій з вами справі. Вони боялись перевірок. Вони боялись витрачати кошти, які ж самі і вкрали. Вони боялись і інших королівств. Але найголовніший їх страх – це жителі королівства в якому вони керували. По трохи, жителі королівства стали перетворюватись на тих правителів.
Не все так погано та сумно було, як вам здається на перший погляд. Були в тому королівстві і мисливці з нечістю. Вони були сильні, розумні, вольові та настроєні на продуктивну роботу та збагачення королівства, а не власних гаманців. Але ніхто їх до влади не підпускав. Бо знали ті правителі, що прийде їм каюк.
І ось одного разу Ковбасний-Барига, забув про то всьо. Вирішив він не тільки ковбаскою та неправдивими обіцянками годувати людей. А ще й напоїти людей просроченими лимонадами та квасами, бензином та ще й лайном, що то все їм потрібно. Не знав він як то всьо людям втюхати. На вулиці то не є гарною ідеєю продавати, нада якось по другому.
Придумав він ставити вєздє такі ларьочки, по простому МАФи. Була б його воля, він би все місто перетворив на один великий ларьок з ковбасками та випивкою. Але то було б сильно палєвно даже для нього. Тому королівство почали по троху заполоняти, тіпа безпалівно, МАФи. Все по троху і по троху їх почало ставати все більше і більше. Вони почали стояти вже один на одному. Але нашому Баригє було все мало і мало. А що ж, кошти йшли не на користь королівству, а йому в кишеню. По-моєму, Барига тільки і радів як міг. Що ж не будемо таїти правду. Він був на сьомому небі від щастя. Правда було одне «але» люди від того всього, були злющі, королівство – загнивалось та бідніло.
Але то всо не хвилювало нашого Баригу, йому потрібно було ще більше коштів та ще більше ларьочків. І як то кажуть у народі: « Все йшло як у кращих домах Парижу» –для нашого Бариги.
Осточортіло то всьо мисливцям за нечістю. Почали вони його попереджувати аби Король-Барига припинив таку свою діяльність та схаменувся трохи. Не послухав він тієї мудрої поради та накликав на себе біду. Хоча Ви і самі то все бачите на власні очі. Тому хочу задати тільки одне питання. А не набридла Вам та вся ситуація?
