Чарівне місто Кропивницький не перестає дивувати. Кожного дня тут відбуваються якісь казкові події. То на каретах влаштують форсаж, то на ремонті доріг відмивають кошти. Але сталося в нас ще більша подія, яка не могла не залишитись без моєї уваги.
Всі ви знаєте, як сильно я «люблю» нашого ковбасного олігарха, нашу чудову ковбасочку, але деякі його вчинки переходять всі межі дозволеного. То ж давайте, перемістимося до замку нашого Ковбасного Олігарха.
Одного дня, в сонячний яскравий день, наш Андрюшка зрозумів, що мало його ковбаси його на цьому світі. Все було вже нею оповито, але нашому ненажері здавалося всього мало. Звична ж справа, що мяса на то всьо почало не вистачати.
Думала наша Ковбаска, що ж йому робити, де саме брати йому мясце, для тої справи. Виглянув за віконце та й побачив, що навколо нього, в нашому місті, дуже багато собак. Сподобались вони йому, на вигляд вони були дуже апетітнінькі, та ще й нічьї. А ми ж з вами, памятаємо, що все що погано лежить або нічійне – Ковбаска забирає в свої володіння, він же ж у нас Хазяїн.
Тепер стала перед ним інша проблєма, як то все провернуть, не бігать же ж Пану самим за тими собаками в ночі. Почав він збирати своїх посіпак, що ж вони йому порадять, не вигадавши нічого кращого, вони вирішили просто їх труїти, а потім м’ясо – на сарделєчкі, а шкуру – пускати на подушки, а кістки – на ковбасу пускати, органи – на кровьянку, таке безвідходне проізводство.
Радів наш Олігарх, стільки вигоди він ще і в житті не бачив. Але не все так сталося, як гадалося. Собаки почали помирати, але деякі, взагалі, не по плану, почали виживати, деяких жителі міста рятували. Багацько сталося на цей рахунок скарг, тому аби відвести від себе підозри він вирішив пожартувати та підкласти горожанам, замість собак свиню. І то не просто вислів, то є його дії. Ковбасний Олігарх, підклав жителям міста свиню, не тільки у їх життя, а і в посадку.
Тому любі мої, вирішуйте самі, їсти чи ні ту «смачну» ковбаску та житти з цим, чи вже пора обирати краще життя та кращу владу у нашому казковому місті!
