Жила була собі казкова країна. І все було в ній чудове. Мешканці цієї країни жили спокійно, тихо та мирно…і долар в них був по вісім. Але одного разу в казкову країну завітав мальчік Петя… і саме з цієї хвилини почався армагеддон в ній.
І мабуть, краще розпочати, як саме потрапив він до цієї країни… Все це почалося ще давним давно при дяді Льоні… Петрик грався з дядьой Леньой в гру під назвою «тіпа політіка». Він довго не міг зрозуміти що це таке та з чим його їдять .
Але одного разу мальчік Петя зустрів мальчіка Вітю, і він почав з ним дружить. У Вітюші була одна особливість він любив мед…. за це і страждав, тому він був завжди покусаний пчьолками.
Петюша запропонував Вітюші гратися з ним в дивну гру «політіка», але дяді Льоні це почало не подобатися. Адже мальчік Петя почав забувати та забивати на дядю Льоню. І тоді мальчік Петя почав мешкатися з ким гратися…
Вітюші не подобалось, що Петя грається не з ним одним. Тому Вітюша вирішим прогнати дядю Льоню… Так як Петя, по своїй натурі, був человек – Гавно, то йому було не важко зрадити дядю Льоню… що він і з легкістю зробив. Були збори, Вітюша толкав промову, гарну, типу щиру. Людям вона сподобалась і вони прогнали дядю Льоню. Він звичайно сильно засмутився, але як МУЖИК не показав обідки.
Гралися мальчікі в свою ігрушку. Наче непогано в них виходило. Іноді навіть якісь закони, типу розумні, видавали. Не довго грала весела музика та веселі ігріща у Петі з Вітею.
Наш Петруся зрозумів, що «політікой» с Вітюшей йому скучно гратися. Потрібно знайти ще когось. І вже не будемо говорити, що Петрусю сподобалось бути человеком – Гавном та зраджувати людям, які йому довіряють.
Ходив, Петрусь, блукав…і випадково натрапив на мальчіка. Він дуже сильно здивувався адже мальчіка звали тоже Вітьком. У Вітька були дуже мутні делішки. Він любив забирати те, що йому не належить. Петюша дуже зацікавився мутками Вітька. Він зрозумів що дело пахне керасіном, адже вони ще з пільонок гралися з Вітьком в одній пісочниці.
Петюша запронував Вітьку стару провєрєну схемку, як краще забрати та обібрать чудову країну, та добавив, що за це нічого не буде: «Все буде чьотінько… Не в пєрвой». Вітьок, був мальчік сообразітельним і поняв сразу всі позітівні моменти даної схемочки. Він зібрав народ, як завжди, сказав типу гарну промову, типу щиру. Народ в цій країні був добрий та не помітив підкольчів зі сторони Вітькової брехні. І вирішив народ обрати Вітька, щоб він ним керував…
І як ми бачимо наш Петюша, знову залишився в тіні. Вітьок грабував чудову країну, як тільки він хотів і не ділився з Петюшой. Наш солодкий мальчік, почав бачити, що не він один в цій країні человек – Говно.
Пройшло пару років Петюші нічого не діставалося від чудової країни. Наш мальчік Петя грустив. І нажаль, в його голову дурну, прийшла ідея взять і пограться в «політіку» самому. Довго наважувався він на цей крок, і може б краще і не стоіло цього робить, але все ж він це зробив.
Петюша взяв на прокат костюм, типу він солідна людина, заліз на трахтора, бо він ще ж з людей. І почав наш Петюша толкать промову. Він старався казать щиру брехню. Але народ країни вже почав трішки розуміти, шо і почому…
І тут наш головний герой, вирішив зробити ход коньом і розстріляв парочку людей, і як завжди зробив він це чужими руками. Люди з чудової країни почали лякатися, і дивуватися що ж таке відбувається у них в країні. Наш мальчік виліз на табуретку і почав толкать промову, що він всіх захистить. Народ був наляканий, тому і повірив Петюші та і обрав його.
Петюша радів своїй грі в «політіку». Все в нього виходили як він хотів, для залякування придумав війну, щоб не сумувати та роботи прискорбне ліцо. Люди боялися та не знали, що їм та і робити… І все продовжувалися так довго при довго….
А мораль, цієї казочки дуже просто. А чи хочите Ви жити в цій чудовій країні? Коли вам остогидне мальчік Петя? Коли почнемо жити по новому?
Обирати вам, чи жити з мальчіком Петей та його мутками, чи потрібно змінювати країну на краще? Обирати вам! Зробіть правильний вибір!
