В кінці літа 2016 року я з сім’єю та родичами поїхали у Кирилівку на море.
Поїздка була довгою та нудною, тому що було багато заторів на трасі та дуже спекотно у маршрутному таксі, але в решті решть приїхавши туди відчули “смак свободи” заселившись на базі «Брегантина-2» переодягнувшись одразу пішли на пляж, а на пляжі не те що немає місця лягти, там навіть стоячи буде тісно, але згодом знайшовши місце постелити ковдру та пішли купатися у море. Вода була такою чистою та теплою що навіть не хотілося вилазити з неї. Згодом я почув якийсь дивний шумний звук, це кружляв приватний літак метрів 20-30 над побережжям, деякі люди схопивши свої речі почали тікати з пляжу з криками: – відпочили називається. Літак покружляв ще декілька разів та полетів у сторону Донбасу який знаходився близько 500км від курортної зони. Присівши під зонтом мені «прийшла думка»: чуму б мені с дядею не влаштувати перегони на водних скутерах. Спочатку він оправдовуючись: – «Я що схожий на самовбивцю, звісно ж ні, та й не ті роки щоб ганяти на гідро циклах». Але після кількох чарок горілки ситуація змінилася. Я знову спросив: – ну що може підемо поганяємо, якщо не боєтеся звісно ж. Дядько не довго думаючи з гордістю відповів: – Ти що в мені сумніваєшся, та легко, показуй де ці твої мопеди. Дійшовши до місця призначення дядько запропонував піти краще поїсти морозива. Я у нього спитав: – Злякалися!?.
Відповівши тремтячим голосом: – Звісно ж ні, просто хотів покуштувати морозива. Одягнувши рятувальні жилети почали сідати на гідро скутери слухаючи уважно інструктора. Завівши апарати почали поступово віддалятися від берега, віддалившись на 2-3км від берега набираючи швидкість, і тут ми з моїм дядьком почали вижимати з скутерів все що є кружлявши поряд з рибалками з позначкою у 100-130км/год. Рибалки щось кричали у слід, але позаду тільки рев мотора та слід від скутерів оставався їм у відповідь. Щоки роздуваються, вітер у обличчя дмухає щосили, волни б’ють у передню частину гідро скутера та передають все це відчуття у ноги, адреналін зашкалює. Дядько починає переганяти мене, але я не здаючись рішив трішки скоротити, та «зрізав шлях» через рибалок і тут я на немаленькій швидкості додумався різко повернути руля ліворуч вилітаю з цього водного скутера і осунувся через 3-4 метри прямо біля рибальського човника на якому рибалив похилий дідусь, він з криками мов що ж це ти так ганяєш тут, рибу всю лякаєш, майже не дав мені веслом по голові, я швиденько заліз на скутер та відправився по маленьку до берега на якому мене чекав дядько з перемогою, дійшовши до нашого місця на якому ми прилягли з родиною, розповів їм як майже не підсів до дідуся у човник, і не отримав від нього веслом. Сміючись пішли купатися до моря, але вже не сі давши на скутер жодного разу.
