Минулого тижня Кіровоградщину відвідала один із авторів ЗНО та нового Закону «Про вищу освіту», народний депутат України, кандидат наук, №8 у списку «Народного фронту» Лілія Гриневич. Питання освіти для Лілії Михайлівни є фаховими, а тому її візит викликав особливий резонанс серед педагогів області – без гострих дискусій не обійшлось.
Як один із ініціаторів нового Закону «Про вищу освіту», що надав більше автономії вузам, збільшив відповідальність вузів за якість освітніх послуг, Лілія Михайлівна пояснила нинішнім педагогам і педагогам майбутнім (зустрічі проходили в Кіровоградському педуніверситеті та гімназії імені Тараса Шевченка) нюанси новоприйнятої законодавчої ініціативи та спростувала міфи і чутки навколо Закону. Під час зустрічей Лілія Гриневич наголосила, що відтепер, завдяки зменшенню навантаження на викладацьку роботи, науковці зможуть більше часу присвячувати безпосередньо дослідженням. Крім того, безперечним плюсом є збільшення фінансової самостійності університетів, що дозволить вузам за власний кошт вирішувати багато нагальних проблем не чекаючи «добра» від казначейства.
Разом з тим, зазначила народний депутат, неможливо провести ґрунтовне реформування систему освіти без реформи середньої освіти. Одна із лідерів «Народного фронту» зауважила, що була розчарована, ознайомившись із президентською «Стратегією-2020», адже освіта там аж на передостанньому місці. Цю ситуацію, упевнена Лілія Гриневич, потрібно кардинально змінювати в наступному парламенті, адже ситуація стає критичною:
– Освіта в Україні практично завжди залишалася на узбіччі уваги держави, – зазначила Лілія Михайлівна, звертаючись до викладачів та студентів Кіровоградського педуніверситету – фінансувалася за залишковим принципом. І сьогодні цей принцип привів до дуже складної ситуації: освіта перестала працювати соціальним ліфтом. Дозвольте пояснити: в усіх демократичних країнах освіта, особливо середня, є тим фактором, який вирівнює майбутні шанси дітей, незалежно від того, в яких умовах вони народилися територіально і економічно. Результати ЗНО за останні чотири роки демонструють зростання розриву у доступі до вищої освіти між селом і містом, між звичайними середніми школами і школами з поглибленим вивченням. Наприклад, у дітей із села шанси потрапити «на бюджет» до вузу у п’ять-сім разів менші, ніж у дітей з міста, а якщо є іспит з іноземної мови – в десять разів. Тобто, бідність в Україні через освіту починає успадковуватися. Це надзвичайно тривожна ситуація. Якщо ми зараз, в час тектонічних зрушень в суспільній думці, коли ми платимо неймовірно велику ціну за незалежність України на початку 21-го століття, не проведемо реформ, потім буде пізно.
Реформи в освіті, зазначає Гриневич, мають супроводжуватися реформуванням управління країною, адже практично кожна сфера життя країни в даний момент потребує реформування. Без цього – шлях до Європи для нас закритий. Звісно ж, найближчим часом Україні буде «не солодко», але якщо зараз не «затягнути пояси» і не піти вірним шляхом, іншого шансу може просто не бути.
– Зараз дуже важливо закласти правильні механізми дії країни на наступні роки, – зазначила Гриневич – тому що усі цивілізовані країни, які зараз процвітають, пережили такий час, «час затягування поясів». Зараз важливо, щоб цей час ми не змарнували. Від вас друзі, – звернулася член «Народного фронту» до студентів, – дуже багато зараз залежить. Знайте, що ці події в країні показали одне: не можна надіятися, що хтось за тебе щось зробить – кожен на своєму місці має робити більше, ніж зазвичай. Нам пощастило: ми не під «градами» і не на східному фронті – ми сидимо в комфортній залі, у той час коли хтось ризикує за нас своїм життям і здоров’ям. Це значить, що зараз в цей час і в цій країні ми маємо робити більше, ніж зазвичай. І тому ми маємо себе запитати (*\потім це саме запитають наші діти і внуки): «А що ти робив у тому, 2014 році?». Році, який, безеречно, буде вписаний в шкільні підручники історії.
Безсумнівно, чи буде втілено план реформування країни в життя, чи перетвориться Україна в процвітаючу європейську державу, залежить від вибору самих українців і цей вибір вони можуть здійснити, проголосувавши за ту чи іншу політичну силу, яка збирається до Верховної Ради. Українці мають робити вибір не на основі красивої картинки чи обіцянки, а прагматично, усвідомлюючи ситуацію, в якій зараз перебуває наша держава:
– Ми на порозі цього вибору. Я дивуюсь, як зараз, після усього, що ми пережили, деякі люди непрагматично ставляться до ідеї вибору – потрібно гнатися не за картинкою чи оцінювати «подобається/не подобається», а треба чітко подивитися хто реально здатний робити реформи.
Як зазначила член команди «фронтовиків». вибори до Верховної Ради, це, перш за все вибір народом прем’єр-міністра, який здатен у непростий час вести країну шляхом реформ до Європи.
– Ми прекрасно розуміємо, що ці вибори до парламенту – це вибори прем’єр-міністра. – зазначила Лілія Гриневич. – Прем’єр-міністри – це перші люди в списку партій. Скажіть, будь ласка, у якій політичній силі ми маємо людину, яка за своїм економічним, управлінським досвідом, досвідом спілкування з міжнародними структурами (коли нам вкрай необхідна міжнародна допомога), що може стати прем’єр-міністром? Давайте оцінювати вибори з прагматичної точки зору. Якщо сьогодні частина людей розказує, що має голосувати за політичну силу, яка не може запропонувати жодного фахівця-управлінця, який може працювати в Уряді на посаді прем’єр-міністра, значить люди продовжують керуватися далі облудними критеріями. Ми зараз як ніколи маємо бути прагматичними. Ми не маємо права втратити цього шансу, завойованого неймовірно дорогою ціною. Я переконана, що ми пройдемо цей шлях, ми будемо вдома, в Європі.
