Сьогоднішня прес-конференція волонтера Павла Кучеренка та айдарівця Валентина Лихоліта в Кіровоградському прес-клубі скоріше нагадувала емоційний монолог, обрамлений цифрами та патріотизмом, ніж традиційний формат заходу – «запитання-відповіді». І справа тут навіть не в особистостях (кожен з доповідачів досить емоційний в спілкуванні), а скоріше в тому, що ці люди пережили та наскільки відчувають свій обов’язок перед державою. Розпочали ж бесіду з заступника командира 24-го штурмового батальйону «Айдар» Валентина Лихоліта, котрий досить широкими мазками окреслив картину бойових дій на сході країни та тих проблем, з котрими щодя стикаються українські вояки.
«Першочергова потреба на сьогодні – зимовий одяг. Попри волонтерську допомогу, наразі ним екіпірована лише нацгвардія, добровольчі ж батальйони воюють в більш легкому, «осінньому» спорядженні. Харчів, завдяки все тим же волонтерам, вдосталь, тож при можливості намагаємось навіть підгодовувати навколишні села, де сепаратисти просто позмітали все продовольство.
Що стосується проблем, то їх у нас кілька. Найбільша – нерозуміння чиновницькою верхівкою простого факту, в країні триває війна і наразі все має працювати на потреби фронту. Я, звичайно, розумію, що добровольчим батальйонам не видають важке озброєння, побоюючись, що після війни ми з ним повернемось на Майдан. Однак будьмо реалістами: з автоматами і БМП 70-их років проти «Градів» і танків вистояти доволі важко. Тим паче, що зараз з боку Росії почали заходити спеціально навчені підрозділи ГРУ, останню групу котрих ми брали під Сіверодонецьком з чисельною перевагою в 5 разів. І якщо раніше наші втрати були 1 наш до 6 їхніх, то зараз скоротилась до 1/3, а інколи й того менше. Станом на сьогодні «Айдар» вже втратив 80 бійців вбитими, більше півтори сотні наразі на реабілітації після поранень, близько двох десятків – в полоні».
Розповів Валентин й про власне ставлення до ротації військ. Так, на думку зам комбата, наразі це питання не до часу, адже пускати в бій «необстріляних» хлопців значить збільшити свої кількісні втрати, а це нікому не потрібно. Що ж до цілей ворога, то їх айдарівець бачить досить чітко – дорога до Криму, котру російські війська намагатимуться пробити до кінця цього року розуміючи, що без продовольства півострів зиму не переживе.
