Українському місту – українську назву. Закон, прийнятий Верховною радою, про заборону комуністичної символіки, спонукав країну позбутись тисячі назв вулиць, міст та селищ “із тоталітарним минулим”. Серед обласних центрів у цей перелік потрапив Кіровоград. Історики та краєзнавці вже протягом десятиліть не можуть знайти логіки в тому, чому в тридцятих роках комунари Кіровоград назвали Кіровоградом. Адже радянський політик Кіров жодного разу не був у цьому місті і ніякого відношення до його розбудови не мав.
Через заборону комуністичної ідеології, крім перейменування Кіровограда, міськраді доведеться змінити назви ще близько 70-ти вулиць. Посадовці кажуть, що цей процес майже нічого не коштує бюджету – витрати йдуть тільки на виготовлення нових знаків та табличок.
Що ж до зміни нормативних документів для фізичних чи юридичних осіб, то тут законодавство досить лояльне: немає жодних обмежень, які змушували б терміново вносити якісь зміни в свої установчі документи. Це можна робити поступово і при цьому не страждаючи фінансово.
Палкі дискусії щодо перейменування Кіровограда у місті точаться більше 20 років. Навіть було кілька хвиль щодо визначення нової назви адміністративного центру. Та можливість позбутися комуністичного тавра з’явилась тільки зараз.
За роки незалежності у кіровоградської інтелігенції визріло більше 10 варіантів як перейменувати обласний центр: Єлисаветград, Златопіль, Золотопілля, Тобілевичі, Кропевницьк, Степоград, Вільноград, Інгульськ, Екзампей, Козачин і тому подібне. Проте з усього переліку є кілька імен – потенційних переможців. Одне з них – Єлисаветград – первісна назва міста.
Серед прихильників цієї назви – директор і власних художньої галереї «Єлисаветград» Микола Цуканов. Він вважає, що місто так було названо на честь святої Єлизавети. Також на його думку, яке ім’я було дано при народженні, таке й треба носити все життя.
Опоненти ж вважають назву похідною від імені Російської імператриці Єлизавети, доньки Петра першого. Натомість пропонують нові власне українські варіанти – такі як Златопіль. Серед прихильників цієї назви викладач педагогічного університету Олександр Ратушняк. Науковець каже:
«Назви, які увіковічнюють імена – не довгоживучі. Виключеням є Львів і Київ. А Златопіль – це наш степовий топонім, він асоціюється з місцевим ландшафтом – золоті поля. Колись в нас було дике поле, але потім воно стало освоєним і дике поле стало золотим. Ось тому місто і має називатись – Златопіль.
Також серед претендентів є назва Тобілевичі. Цей варіант, як увіковічення роду корифеїв українського професійного театру, який було створено саме на Кіровоградщині. Навіть у 41-му році, минулого століття, на шпальтах газети «Український голос» вже пропонувалось перейменувати місто у Тобілевич, а область назвати Степовою. Цю ідею підтримує голова обласної організації національної спілки письменників України – Василь Бондар. За словами інтелігента, саме таку назву дати Кіровограду заповідав Олесь Гончар та Яр Славутич.
Та скільки не було б варіантів, і які б не були аргументи на їх користь – історики, краєзнавці та активісти, сходяться на тому, що вирішальне слово мають сказати пересічні кіровоградці, у формі якогось голосування. Адже проведення місцевого референдуму не передбачено законодавством.
За передбаченою законом процедурою, варіанти нових назв міста визначатимуть на громадських слуханнях, круглих столах та конференціях. А остаточне слово мають сказати народні депутати, набравши більшість у 226 голосів. На все про все передбачено 6 місяців. Що ж до перейменування області, то тут процедура складніша. Після перейменування обласного центру долю імені регіону вирішуватиме конституційний суд.
