До відрядження на схід Олександр Ципарський, тоді ще молодший лейтенант, працював бортпровідником в одній із міжнародних авіакомпаній. Мобілізувавшись до лав збройних сил, лейтенант очолював групу розвідки в районі Горлівки та Дзержинська, на Донеччині. По поверненню додому, вже в званні старшого лейтенанта, він потрапив до госпіталю. Відтоді хлопець і бореться за власну демобілізацію.
Прогулюючись біля авіапарку льотної академії, де колись навчався Олександр Ципарський, хлопець згадує, як ще рік тому на боїнгах літав до Барселони та Єгипту. Та з весни минулого року авіаційний кітель змінив на камуфляж та берці. Служив в окремій роті добровольців і був прикріплений до 34-го, тоді ще батальйону територіальної оборони. А влітку не вберігся від міни і отримав контузію. Хлопець одразу не звернувся до лікарів: думав, що так обійдеться. Та восени, майже втративши повністю слух, лікарі поклали його до Кіровоградського госпіталю.
Олександр згадує, як крайньою чергою на демобілізацію приїхав разом з побратимами. Тоді на площі Героїв Майдану їх зустрічали кількасот кіровоградців. Та через інфекційний параліч правої сторони обличчя за кілька днів йому знову довелось лягти до госпіталю. За два тижні бійці батальйону оформлювати звільнення з лав збройних сил, та хлопець все ще був на лікуванні і за законом до виписки його де мобілізовувати не можна було.
По одужанню, 29-го квітня, хлопець прийшов у фінансову частину свого батальйону, а там почув, що його не має ні в списках нинішніх службовців, ані в списках демобілізованих. Зідзвонившись з командуванням батальйону, яке базується у Дзержинську, на Донеччині, йому пообіцяли це питання вирішити як тільки отримають від Сашка необхідні Документи. Офіцер всі зібрані папери направив «Новою поштою»
У госпіталі, де проходив лікування хлопець кажуть, що виписати бійця спеціально для спрощеної процедури демобілізації не могли. Його стан був досить серйозний і він міг лишитись інвалідом. Його навіть не випускали на вулицю.
З того часу минуло більше двох місяців. Та жодної відповіді з Дзержинска так і не надійшло. Побратими Олександра, які разом стояли під обстрілами вже давно отримали своє звільнення і навіть оформили статус "учасників бойових дій". Тому що їх командир залишився «за бортом» демобілізації – не знаходять пояснень.
[widgetkit id=655]
Відвоювавши рік поблизу Горлівки, Сашко сподівався знову потрапити в небо. Та без папірця про звільнення, хлопець ризикує втратити улюблену роботу – бо пояснити кількамісячний "прогул" буде вкрай важко. Якщо ж на роботі до цього поставляться лояльно, але звільнення буде датовано «заднім числом» – то йому все одно не компенсують зарплату за втрачені місяці.
З власних джерел нам стало відомо, що Олександр Ципарський офіційно демобілізований ще з 30 квітня. Чому до цього часу він не отримав документи на руки – невідомо.
