Причиною смерті 22-річного учасника АТО з Олександрії Ігоря Константинова став ножовий удар в серце, нанесений бійцем з іншої роти. Про це виданню "Моя Олександрія" розповіли однополчани загиблого на похоронах сьогодні, 27 січня.
"Він на посту стояв, на охороні намету. Там озброєння було й інше. Така дурна безглузда смерть. На нього напали, коли він охороняв, – говорить олександрієць, учасник АТО Микола Воробченко. – Але не з його роти, а з нашого батальйону. З іншої роти на нього напав, і так от ".
"Немає причин, немає пояснень, немає мотиву, – продовжує Воробченко. – У тому-то й річ. Шизофренія, я не знаю, як це назвати. Ну, немає пояснень того, що трапилося. Допомогу почали надавати буквально через хвилину, навіть і раніше. Відразу. Просто поранення вийшло несумісне з життям, на жаль. Безглуздість. Тобто, ні конфліктної ситуації, нічого не було. Та він (Константинов – Авт.) взагалі був неконфліктною людиною – непитущий, не вживав наркотичних, психотропних речовин. Абсолютно адекватний, життєрадісний. А той – неадекватний. Треба сказати військкоматам "спасибі", що закликають таких, аби набрати кількість ".
Константинов народився 23 вересня 1993 року. У молодших класах вчився в школі №9, потім – №15. Закінчив Олександрійський політехнічний коледж, після чого пішов у армію. Автор і виконавець пісень в стилі реп, учасник реп-клубу при ДК "Світлопільський", член поетичного клубу "Джерело".
14 лютого 2014 уклав контракт як механік-водій БМП. З квітня 2014 перебував у зоні АТО. Брав Слов'янськ, брав участь у Іловайських подіях, останнє місце дислокації – Попасна. За словами родичів і товаришів по службі, Ігор за роки війни не отримав жодної подряпини, і ось, 23 січня загинув. Вбивця заарештований, йде розслідування.
[widgetkit id=1114]
Активісти громадської організації "Козацький звичай" згадують Константинова як члена козацького братства, активного учасника козацького руху. Торік Константинов написав звернення до олександрійців з проханням зберегти Козацьку Січ.
Прощання із загиблим відбулося в ДК "Світлопільський". Ігоря проводжали мати Тетяна, вітчим Володимир, молодший брат Олег, дядько Максим, інші родичі та знайомі. Бійця поховали на центральному кладовищі.
