Микола Світайло три роки тому покинув престижну роботу у столиці, переїхав в район старої Балашівки в Кропивницькому, створив майстерню і тепер щодня порається з глиною. Його майстерня переобладнана з курника.
До того як зайнятись гончарним ремеслом, пан Микола працював у Києві в міжнародній фірмі. Та три роки тому його світогляд змінився. Він переїхав з мегаполісу до Кропивницького і почав гончарити.
– Мені здається, як тільки людина винайшла вогонь, через деякий час вона почала ліпити горшки – каже гончарник Микола Світайло
Перед тим як занурити руки в глину, чоловік вмикає хвилю місцевого радіо «Скіфія-центр» і налаштовується на роботу. Дружина майстра, Ірина, свого чоловіка у такому хобі підтримує цілком. Проте зазначає: в неї хисту до гончарства немає.
Майстер каже, перший ворог глини – це повітря, тому з самого початку її треба як слід вимістити і видавити всі пустоти. Наступний етап, найголовніший, – необхідно правильно відцентрувати глиняний зліпок. Потім, зробивши отвір – не продірявити дно. Після створення форми найважче новачкам вдається зняття виробу з гончарного кола.
– Коли треба зняти кружку, я завжди пропоную такий варіант: подумайте про маму, подумайте немов ви її своїми руками ніжно обнімаєте за обличчя. Так, як перед тим, коли хочете поцілувати. Так само ніжно, з гончарного кола треба піднімати і глиняний виріб, лише тільки тоді ми не пошкодимо форми. – говорить майстер.
Після цього три-чотири доби виріб підсихає при кімнатній температурі. Якщо запланований виріб має не ту форму, яку хотілось, він все одно має право на життя, адже в нього вкладено душу. Цим і відрізняється авторська робота від фабричної, тому кожен виріб має автограф.
Після нанесення візерунків, які просто випливають у підсвідомості автора, майстер затирає поверхню морським камінням. Завершивши полірування, всі вироби закладаються в піч.
[widgetkit id=1348]
Вироби запікаються при температурі тисяча градусів, щонайменше протягом 12-ти годин.
Після першого запікання, для отримання необхідної щільності виробу, Микола опускає всі вироби у розчин з молоком і знову до печі. Процес називається омолоченнням. Чоловік каже, що глина – це унікальна сировина, в неї є здатність дихати і запам’ятовувати.
– Якщо в горщику пряжили молоко, то кашу чи борщ там вже не варили. Глина має здатність поглинати в себе смак. А потім, при приготуванні їжі, це й же глечик віддаватиме раніше прийнятий аромат. – каже гончарник Микола Світайло.
Крім гончарного кола, що працює на електриці, у чоловіка є ще й механічний агрегат, який він змайстрував власноруч. Поки що він працює не до кінця коректно і вироби на ньому не такі витончені як виходять на електричному, але вже найближчим часом, майстер збирається виправити всі неточності і давати на ньому майстер-класи просто неба у центрі міста і тим самим прививати і мистецтво гончарства підростаючому поколінню.
