Сьогодні нашим співрозмовником є Дмитро Семенович Терзов — депутат міської ради Кропивницького від ВО «Батьківщина». Про це пише Златопіль з посиланням на Трибуну.
Окрім політичної діяльності, Дмитро Семенович є відомим у місті волонтером. Його допомога українській армії здобула гідне визнання. 6 грудня 2016 року він отримав відзнаку Міністерства оборони України – «Вогнепальну зброю» (9 мм пістолет АПС № БН 1727).
Ми запросили Дмитра Терзова на інтерв’ю, щоб він розповів про свою депутатську і волонтерську діяльність.
— Зараз відбуваються звіти міських депутатів. Що Ви на своєму виборчому окрузі зробили, які проекти вдалося реалізувати і що плануєте у майбутньому?
— Я, як депутат міської ради, на окрузі, а це Стара Балашівка і частина Лелеківки, за шість років багато зробив. Хочу наголосити, що Стара Балашівка – це той мікрорайон нашого міста, де я виріс, де мешкають мої батьки. Зокрема, я займався і займаюся освітленням вулиць, на яких близько 30 років не було світла. Також допомагаємо навчальним закладам, проводимо їх ремонт, закуповуємо шкільне приладдя. Не обділене увагою питання ремонту дорожніх шляхів. Важливим і масштабним проектом, який я втілюю, є проведення водопостачання на території Старої Балашівки. Це єдиний мікрорайон у місті, де не було питної води у людей. Ми живемо у ХХІ столітті, у центрі Європи, у центрі України, в обласному центрі, а у людей не було води. Вони брали її з колодязів, що робити на сьогодні небезпечно. Тому у цьому році і в наступному я буду вести водогін, щоб люди все ж мали питну воду.
— Яким військовим частинам Ви допомагаєте?
— Я допомагаю різним частинам: це 17-й, 34-й і 42-й батальйони територіальної оборони, також це 57-ма бригада. І, звичайно ж, 3-й полк спеціального призначення, а також морська піхота України, яка базується біля Маріуполя, у Широкиному. Допомагати нашим військам я почав у 2014 році, коли почалася війна, коли конче необхідні були бронежилети, інші засоби обмундирування та засоби гігієни. Я вже не кажу про їжу, якої взагалі не вистачало. Словом, ви ж знаєте, що тоді наша армія була не в найкращому стані.
Першу машина з допомогою, а це були бронежилети, каски, взуття, ми відправили 17-му і 34-му батальйонам. Потім улітку 2014 року ми великими машинами, по 20 тонн, відправляли на схід України воду, оскільки були проблеми з водою у наших військових.
— А що Вас спонукало і спонукає займатися волонтерством?
— Напевно, це був внутрішній поклик. Мене ніхто не просив займатися допомогою українській армії. Я сам телефонував командирам військових частин і запитував, що їм треба. Потім шукав ті речі по всій Україні, намагався купити більше за той бюджет, на який я розраховував. Також долучалися мої товариші, деякі підприємці, які допомагали нашим бійцям.
До 3-го полку ми у 2015 році передали два безпілотними. Перший безпілотник був збитий, другий трохи послужив. Ми також зробили макет безпілотника для того, щоб хлопці могли навчатися. Взагалі, безпілотники – важлива річ, особливо у розвідці.
Наразі ми допомагаємо нашим волонтерам, які звертаються з проханням придбати для наших військових і речі з обмундируванням, і засоби харчування.
— Тобто Ви виступаєте не лише як волонтер, але й як меценат. Ви витрачаєте власні кошти на допомогу українській армії?
— Так все, що я купував для наших бійців, за власний рахунок. Також до мене звернулися дві сім’ї наших загиблих героїв, вони отримали житло, яке не придатне для проживання. Вони мене попросили відремонтувати помешкання, я найняв робітників, закупив будівельні матеріали і таким чином ми зробили ремонт. І вже з вересня 2016 року ці дві сім’ї мешкають у своїх відремонтованих оселях. Тож доводиться допомагати не лише військовим підрозділам, а також сім’ям наших бійців, які захищають Україну.
— Ви за свою діяльність у сфері допомоги українській армії отримали нагороду від Міністерства оборони України. Розкажіть про цю нагороду.
— Мене запросили до Києва, до Міністерства оборони України, де безпосередньо міністр оборони С. Полторак вручив мені нагороду – вогнепальну зброю (9 мм пістолет АПС № БН 1727). Наразі я планував їхати до Широкіно у підрозділ морської піхоти, але там зараз активна фаза бойових дій і хлопці попросили поки що не їхати. Машина вже готова. Це засоби харчування, медичні препарати і теплий одяг. Як тільки буде команда від військових, ми вирушило у Широкіно і доставимо допомогу, яку там чекають.
— Тобто Ви бували у зоні проведення АТО. Які Ваші враження?
— На сході України я бував сім разів. Враження як позитивні, так і негативні. Позитивно те, що у нас є справжні українці, справжні патріоти. Щодо негативу, то, на жаль, наша влада не виконує свої обіцянки і не піклується належним чином про наших військових.
— На одній із сесій міської ради Ви зверталися до депутатів із проханням виділити кошти на їдальню 3-го полку спеціального призначення. Розкажіть детальніше про це.
— До мене звернулася Тетяна Бородіна, вона зараз керує їдальнею у 3-му полку. Дуже активна жінка, дуже порядна жінка, яка від щирого серця допомагає нашим військовим. Їдальня у поганому стані, немає посуду і ми вирішили допомогти. На потреби військової частини з міського бюджету виділять 50 тисяч гривень. Кошти надійдуть у рамках програми підтримання постійної мобілізаційної готовності м. Кропивницького.
Для приготування їжі військовим їдальня закупить професійні обробні дошки, ножі, професійну електром'ясорубку та посудомийну машину.
На жаль, у сесійній залі не всі депутати підтримали мою пропозицію надати допомогу 3-му полку спецпризначення.
До речі, у 2014 році, коли містом керував Іван Марковський, ми практично на кожній сесії виділяли кошти нашим військовим підрозділам.
— Наразі багато хто говорить, що українці втомилися від війни і нібито волонтерський рух також зменшився. На Вашу думку, це так?
— Чесно кажучи, люди втомилися не стільки морально чи фізично, скільки матеріально. Бо хочеться допомогти якомога більше, а бюджет не дозволяє. Усі ми знаємо, що зараз в Україні політична й економічна криза. Відбувається війна. Заробляти кошти зараз стало набагато тяжче. Тому люди рахують зараз кожну копійку.
Я вважаю, що ті, хто все ж знаходять матеріальний та фізичний ресурс і допомагають українському війську, то є справжні патріоти. Особисто я у подальшому, чим зможу, буду допомагати українським військовим.
фото – Трибуна
